ЗА́ЙНЯТИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до зайняти.
Розгублений глянув [Чумак] на клас, а воно вже всі
місця зайняті (Андрій Головко, II, 1957, 264); Всі мовчки
глянули на зайнятий ворогом берег (Василь Кучер, Голод, 1961,
227); Більша частина кімнати зайнята шкільними
лавами, кафедрою, дошкою тощо (Леся Українка, III, 1952,
86); * Образно. Тільки Гола гора, де шматок і глущуківського
поля, Сіріє не зайнята плугом (Степан Чорнобривець, Визволена
земля, 1950, 34);
// зайнято, безос. присудк. сл. Хотів
подзвонити матері. Набрав номер — зайнято (Євген Кравченко,
Сердечна розмова, 1957, 19).
▲ Зайняті пари див. пари.
2. у знач. прикм. Який займається (див. займатися 1) ким-, чим-небудь. Я.. так була зайнята зборами у таку далеку дорогу, що ніколи було писати листів (Леся Українка, V, 1956, 145); Лікар сидів.. за невеличким круглим столиком і був зайнятий якоюсь дивною справою (Оксана Іваненко, Великі очі, 1956, 77).
3. у знач. прикм. Який не має вільного часу. [Арсен:] Перепрошую вас, я зараз дуже зайнятий, так... Може б, ви з моїм заступником поговорили?.. (Захар Мороз, П'єси, 1959, 285).