в означеннях
Тлумачення, значення слова «зайвий»:

ЗА́ЙВИЙ, а, е.

1. Який не використовується в даний момент; вільний (в 11 знач.). І Яремі дали коня Зайвого з обозу (Тарас Шевченко, I, 1951, 116); [Іван:] А як трапиться у вас зайвий карбованець, ви й пришліть його мені (Марко Кропивницький, I, 1958, 108);
//  Нічим не заповнений (про час). Всі, хто має хоч хвилиночку зайву, мерщій сунуть на улицю дихнути повітрям вільним, помилуватися світом ясним (Панас Мирний, III, 1954, 258);
//  Надмірний. Він добре розумів, що той [Сеспель] роздав останній хліб не по дурості, а від зайвої доброти серця (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 270);
//  у знач. ім. зайве, вого, сер. Те, що становить лишок. — Буде принаймні харч, та ще й зайве [гроші] зостанеться на прожиток (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 287).

2. Ще один до якоїсь кількості; додатковий. Сьогодні стрінемось... Ми станемо знайомі... Для вас це зайвий епізод, — Для мене ж день думок, турбот (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 329); Кожен сам собі міркував так: краще зайвий день пересидіти в таких місцях.., деможна буде врятуватися і зберегти останнє добро, що вціліло (Віталій Петльований, Хотинці, 1949, 193).
Зайвий рот див. рот.

3. Без якого можна обійтись. Чи не краще випустити зовсім сцену Люби з Крицьким в 1-му акті? .. Дехто з моїх критиків був тої думки, що сцена ся взагалі зайва (Леся Українка, V, 1956, 204);
//  Даремний, непотрібний. Надвечір наш батальйон вирушив у дорогу без зайвої метушні й галасу (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 64);
//  Присутність якого не бажана. Матушка примітила, що третя людина зайва там, де зійдеться хлопець з дівчиною, встала й промовила: — Піду ж я в пасіку (Нечуй-Левицький, III, 1956, 18);
//  у знач. ім. зайве, вого, сер. Те, що непотрібне. Щоб не набалакав Вадик у запалі зайвого, Друзь перебив його (Юрій Шовкопляс, Людина.., 1962, 200).
Без зайвих слів (розмов) — не вдаючись у пояснення; негайно. Цар слова її обмислив, В думці все як слід обчислив І синів без зайвих слів Враз покликати звелів (Леонід Первомайський, Райдуга.., 1960, 92).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 132.

Коментарі (0)