в означеннях
Тлумачення, значення слова «закам'яніти»:

ЗАКАМ'ЯНІТИ і рідше ЗАКАМЕНІТИ, ію, ієш, док.

1. Стати твердим, схожим на камінь. Копали довго. Мерзла земля закам'яніла, не піддавалася залізові (Семен Журахович, Вечір.., 1958, 281); Перед виром стоїть скісно поперек усеї [усієї] ріки ряд великого каміння: немов здоровенні барани.., через воду йдучи, полягали та й закаменіли (Іван Франко, III, 1950, 7).

2. перен. Стати нерухомим, завмерти під впливом якого-небудь сильного враження, переживання і т. ін. Петро закам'янів від несподіванки й подиву (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 165); Сахно сиділа закам'янівши. З несподіванки й переляку вона не могла ні ворухнутися, ні гукнути (Юрій Смолич, I, 1958, 79); Пріську наче хто у бік шпортонув ножем при тому слові; вона кинулась, тріпнулася... та так і закаменіла на місці (Панас Мирний, III, 1954, 18);
//  Залишитися, застигнути на тому самому місці, в тому самому вигляді і т. ін. Невеличка зморшка скочила на її лобі та там і закаменіла (Панас Мирний, III, 1954, 313); Тримав себе [вершник] незалежно, а на вустах закам'яніла напрочуд красна усмішка (Іван Ле, Наливайко, 1957, 328).
 Немов (ніби і т. ін.) закам'яніти (закаменіти) — стати нерухомим; заціпеніти. Устина, немов закам'янівши, слухала Дмитра (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 113).

3. перен. Стати байдужим (про серце). Згодом мої тонкі почування згрубіли, серце закам'яніло (Мирослав Ірчан, II, 1958, 37).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 138.

Коментарі (0)