в означеннях
Тлумачення, значення слова «захлинатися»:

ЗАХЛИНАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., ЗАХЛИНУТИСЯ, нуся, нешся, док.

1. Задихатися від чого-небудь, що потрапило в дихальне горло (перев. від рідини або рідкої страви). Карпо хоче щось сказати й не може, бо вода заливає йому рот, він захлинається (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 153); — Така пригода смішна, такий смішний випадок, що мені й досі смішно, — сказав Павлусь і нервово зареготався й захлинувся чаєм (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 263); Вона спритно пірнула під воду, схопила хлопчика за чуприну й витягла його на поверхню: хлопчик навіть не встиг дуже захлинутися (Микола Трублаїні, II, 1955, 197);  * Образно. Тихо шуміла трава під бризками, захлинаючись ковтала воду сухая земля (Степан Васильченко, I, 1959, 123);
//  Вдихаючи що-небудь у великій кількості, відчувати утруднення в диханні. Іде Давид по дорозі, ступає широко. Усіма грудьми п'є, захлинаючись, терпке, як терен зеленуватий, осіннє степове повітря (Андрій Головко, II, 1957, 10); Хлопчик біг степом, захлинаючись від скаженого вітру, що валив його з ніг (Василь Кучер, Полтавка, 1950, 87); Ганна всім тілом шарпнулася вслід поїздові, захлинулась повітрям (Василь Козаченко, Сальвія, 1959, 135);
//  Задихатися від нестачі повітря. Олег спускався в носову частину корабля.. Боляче вразив ногу... І вже захлинався без повітря (Іван Ле, Клен. лист, 1960, 169).
Захлинатися (захлинутися) у власній крові (власною кров'ю) — гинути (про ворога). Той, хто в крові хоче потопити Правду, сам у своїй власній крові захлинеться (Павло Тичина, III, 1957, 161).

2. Відчувати стиснення у грудях, важко дихати під впливом якого-небудь сильного почуття. Аж захлинувся [Прядка] з радості (Іван Микитенко, I, 1957, 106); Мати? захлинулася новою хвилею гніву і тому не могла звести голосу, щоб ще раз пробрати непокірну... (Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 82);
//  перен., чим. Переповнюватися почуттями (про серце). Серце захлиналося радісно-млосним передчуттям весни (Олесь Донченко, IV, 1957, 87); Солодко стискається, щастям захлинається серце моє щиреє (Володимир Сосюра, Солов. далі, 1957, 120).
Захлинатися (захлинутися) плачем (сльозами і т. ін.) — дуже плакати, заходитися від плачу. Скрипить на гаку полотняна колиска, Дворічне мале захлинається плачем (Андрій Малишко, Звенигора, 1959, 117); Стара захлинулася сльозами (Олексій Полторацький, Дит. Гоголя, 1954, 110); Захлинатися (захлинутися) сміхом (реготом, від сміху і т. ін.) — дуже сміятися, реготати. В одному кутку.. захлиналась якась [дівчина] сміхом, немов од лоскоту (Андрій Головко, II, 1957, 95); Він захлинався реготом, махав руками і майже посинів (Юрій Смолич, I, 1958, 267); А Давидові що? Замість рятувати хазяїна, — аж упав на рів, захлинаючись від густого сміху (Михайло Стельмах, I, 1962, 101).

3. перен. Говорити квапливо, з захопленням, поспішаючи висловитися. Говорив він швидко, захлинаючись і часто показуючи на трактор (Іван Кириленко, Вибр., 1960, 256).
Захлинатися словами — говорити швидко, ковтаючи слова. Жінки, аж захлинаючись словами, навперебій виливають їй своє обурення (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 90).

4. перен. Видавати, створювати голосні, заливисті звуки, що набігають один на одного. На леваді гармошка захлиналася, і десь співали дівчата (Андрій Головко, I, 1957, 203); Задзвонили дзвони. Басовито загув великий дзвін, менші підхопили його голос, захлинулися у передзвонах (Олесь Донченко, III, 1956, 97); В густоті вересневої ночі Захлинались на клунях сичі (Терень Масенко, Степ, 1938, 69);
//  Несамовито гавкати, заходитися від гавкоту. Десь за вигоном пси захлинаються (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 221);
//  Діяти з граничною швидкістю. Ревуть гармати всіх калібрів, захлинаються станкові кулемети (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 179).

5. перен. Раптово затихати, замовкати. Стріляли кулемети, прожектори сікли туман, спалахувало й захлиналося «ура» (Юрій Яновський, I, 1954, 9); Куриленко захлинувсь на слові, відчувши, як стріпнулася Одарчина постать (Іван Ле, Ю. Кудря, 1956, 29);
//  Переставати діяти, глухнути (про мотори, кулемети і т. ін.). Десь мотор у полі пробує перебір октав, захлинається зі злобою (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 218); Федоренко пустив у роботу автомат. Ворожий кулемет відразу захлинувся... (Яків Качура, Вибр., 1953, 401);
//  Втрачати силу, міць. Все.. стало незламною стіною на шляху у німців, що аж з шкіри пнулися і, проте, захлиналися в своїх власних атаках, відкочуючись після кожної незмінно назад (Натан Рибак, Час, 1960, 54); Ворог захлинувсь і покотивсь назад. Бо не схиливсь герой, не здався Ленінград (Микола Терещенко, Ужинок, 1946, 56);
//  Припинятися, діставши відсіч (про атаку, наступ і т. ін.). Скільки часу тривав цей бій, Косачов не міг визначити. Бачив, як атаки ворога захлинались під шквалом вогню оборонців застави (Юрій Збанацький, Між.. людьми, 1955, 60); Наступ захлинувся, але загинув і дзот (Василь Кучер, Дорога.., 1958, 85).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 382.

Коментарі (0)