в означеннях
Тлумачення, значення слова «заходити»:

ЗАХО́ДИТИ, джу, диш, недок., ЗАЙТИ, зайду, зайдеш, док.

1. неперех. Ідучи, потрапляти куди-небудь, проникати в середину або вступати в межі чогось; входити. От заходить у ворота Череда гладких корів (Іван Вирган, В розповні літа, 1959, 24); На порозі їх зустрів учитель. — Заходьте, заходьте, люди добрі, — привітно посміхаючись, навстіж розчинив двері (Михайло Стельмах, I, 1962, 199); Тихо перейшовши терасу, Сахно зайшла в квітники (Юрій Смолич, I, 1958, 77); Він купався, зайшовши по груди у річку (Олександр Довженко, I, 1958, 396);
//  Приходити, забігати куди-небудь ненадовго, мимохідь; відвідувати кого-небудь, навідуватися до когось. Йдучи селом, Палажка заходила в декотрі хати, щоб попрощатися.. з молодицями (Нечуй-Левицький, II, 1956, 331); Заходячи до мінометників, замполіт кожного разу питав, чи зберігається ще в них той альпійський канат, з яким вони колись штурмували скелю (Олесь Гончар, III, 1959, 203); [Орест:] Я, може, згодом прийду, мені справді треба до матері зайти на який час (Леся Українка, II, 1951, 54); Старий Муха таки й зайшов другого дня провідати товариша (Андрій Головко, II, 1957, 258);
//  за ким — чим, рідше по кого — що. Приходити куди-небудь з метою забрати з собою когось, щось, — Добре, Остапе, ..зайду за тобою, — сказав Самійло і потяг додому (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 488); За шинелею зайшов військовий, несучи на руках щось замотане в плащ-палатку (Юрій Яновський, II, 1954, 47); Я дуже близько зійшовся з Горьким, бачимось мало не щодня, як я довго не йду, він заходить по мене (Михайло Коцюбинський, II, 1956, 358);
//  Пливти, припливати куди-небудь. Теплохід, повільно розвернувшись, заходив на внутрішній рейд (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 65); Коли його запитували, чи багато кети заходить в річку Наватуму, — він завжди, зітхаючи, відповідав: — Мало, мало стало риби (Іван Багмут, Опов., 1959, 28);
//  Вклинюватися, входити якоюсь частиною в що-небудь або в межі чогось. Усі спрямували погляд на .. півострів, що заходив далеко в море (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 135); Голодний степ отут найдалі заходив своїм південним крилом (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 202); Океани своїми морями і затоками далеко заходять у сушу (Фізична географія, 5, 1956, 55);
//  рідко. Проходити в що-небудь, куди-небудь, маючи відповідний розмір. Марко.. підпиляв його [ключ] трохи менше, ніж перший, але ключ зовсім не заходив у замок (Іван Микитенко, II, 1957, 325); Заходити в пази;
//  розм. Проникати куди-небудь (про тепло, холод, світло і т. ін.). Рожевий світ укривав усю світлицю, по сволоках стрибали невеличкі зайчики, по кутках, куди світ не заходив, трусилася темнота (Панас Мирний, III, 1954, 304);
//  діал. Долинати (про звуки). Тихо в саду, тільки джміль десь гуде в лопуху, мов у бочці, Тільки часами заходить од царини гомін комбайна... (Іван Вирган, В розповні літа, 1959, 72).
[Аж] у зуби заходить (зайшло) що — про появу зубного болю від чого-небудь. Холодная вода твоя у зуби заходить (Павло Чубинський, V, 1874, 901); Вони п'ють досхочу, бо сік той солодкий, тільки що холодний, аж у зуби заходить (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 381); Дур заходив у голову див. дур; Заходити (зайти) в голову: а) напружено думати над чим-небудь. Що робити з біди! Тра [треба] в голову заходити (Номис, 1864, № 6507); Семен заходив у голову, в якого села може бути цей молодий чоловік (Лесь Мартович, Тв., 1954, 28); б) втрачати здатність чітко мислити, розумно діяти. — Василю! ти з великого розуму та в голову заходиш! Ті філософські книжки не доведуть тебе до пуття (Нечуй-Левицький, I, 1956, 404); [Килина:] Пробі, чоловіче, чи ти вже в голову зайшов, чи що? (Леся Українка, III, 1952, 265); в) (кому) з'являтися, виникати (про думку, думки). — Нам з вами.. ніколи і в голову не заходило таке, що було її щоденною, повсякчасною думкою (Панас Мирний, I, 1954, 49); — Нічого там не горить. То місяць... Що це тобі в голову зайшло? Спи! (Степан Васильченко, II, 1959, 358);
//  безос. Маланці заходило в голову, що сталося з Гафійкою? Наврочив хто? Налякав? (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 26); Заходити (зайти) вдушу (в серце і т. ін.) — глибоко западати, проникати в душу, серце і т. ін. Всі, поприхилявши голови і затаївши дух, слухають.. Кожне слово, наче гвіздок у стіну, заходить у душу (Панас Мирний, IV, 1955, 186); Заходити (зайти) в очі — подразнювати слизову оболонку. Марко Артьомов, щоб не образити господаря, кусав гірку, що заходила в очі й видавлювала сльози, цибулину (Степан Чорнобривець, Потік.., 1956, 110); Заходити (зайти) в тупик (у безвихідь, у глухий закуток і т. ін.) — потрапляти в безвихідне, скрутне становище. Нерозуміння свого справжнього амплуа й покликання є найсильнішим гальмом для дальшого розвитку актора. Це той тупик, куди він заходить на десятки років і з якого нема виходу, поки він не усвідомить своєї помилки (Станіславський, Моє життя в мистецтві, 1955, 54); Коли тебе нараз вагання тінь огорне, Коли помислиш ти, що в безвихідь зайшов, — Над книгами його [М. Горького] ти нахилися знов (Максим Рильський, II, 1960, 301); Заходити (зайти) в шкоду див. шкода 1; Зайти за розум — почати поводитись нерозумно. [Храпко:] З великого розуму та й зайшли за розум (Панас Мирний, V, 1955, 163); Зашпори зайшли див. зашпори.

2. неперех. Наближатися до кого-, чого-небудь, обходячи його з боків і ззаду. Я стану з цього боку, А ти відтіль заходь. Напруж і руки, й око! Він, певне, там лежить, у бур'яні... Іди! (Максим Рильський, III, 1961, 187); З боків уже заходили розсипані до атаки вершники (Яків Качура, Вибр., 1953, 319); Оцінюючи обстановку, доходили [Воронцов і Самієв] єдиного висновку: перевал доведеться брати саме там, ..де ворог зовсім їх не сподівається. Там вони мусять перевалити цей кряж і зайти ворогові з тилу (Олесь Гончар, III, 1959, 96);  * Образно. Вітер заходив з усіх боків, обдирав гнилу дрань з криші [даху], швиргав її (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 26);
//  на що. Розвертатися півколом, ідучи на посадку, на бомбардування і т. ін. (про літак). Над самими хатами пропливає знайомий літак, заходячи на посадку (Юрій Яновський, II, 1954, 219); Два юнкерси заходили на потопаючу «Грозу», і Самійло не міг їм цього подарувати (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 58);
//  перех., діал. Обходити, перетинаючи шлях. Він відділив часть монголів і післав [послав] їх горою на тухольський шлях, щоб зайшли молодців іспереду, від ліса (Іван Франко, VI, 1951, 84);
//  перен., розм. Під час розмови вдаватися до різних підходів, хитрощів, щоб викликати співрозмовника на відвертість. Прийшла [Катря] й сіла кінець стола; своїми білими руками меду. батькові наливала й розмовляла. Тільки, як старий не заходив, нічого не говорила про себе (Марко Вовчок, I, 1955, 93); Підвернувсь [писар] до пана голови, — знав, з якого кінця зайти, — а той зараз і крикнув: «Не заступайся за Макуху!» (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 303).
Заходити (зайти) здалека див. здалека.

3. неперех. Ідучи, їдучи і т. ін., віддалятись од чого-небудь на велику відстань, потрапляти кудись далеко. Микита.. пішов на вулицю. Тільки мати наказала йому далеко не заходити (Олександр Копиленко, Тв., 1955, 502); З нудьги із двору погуляти Якось, задумавшись, пішла [генеральша] Та аж за царину зайшла (Тарас Шевченко, II, 1953, 221); Зайшли ми дуже далеко, аж до печер самих (Марко Вовчок, I, 1955, 230).
Далеко зайти див. далеко.

4. неперех., за що. Ховатися за що-небудь. Місяць.. за хмари заходить (Степан Крижанівський, Срібне весілля, 1957, 281); Сонце, піднявшися, зайшло за невеличку хмару, що почала катастрофічно рости (Юрій Яновський, II, 1958, 59).

5. неперех. Спускатися за лінію обрію (про небесні світила). Сонце заходить, гори чорніють. Пташечка тихне, поле німіє, Радіють люде, що одпочинуть (Тарас Шевченко, II, 1953, 20); Місяць заходив за обрій (Микола Трублаїні, Шхуна.., 1949, 324); Вже тут її [Марусю] хоч клич — не клич, хоч що роби, а вже ні з місця не піде і очей від зірки не зведе, аж поки вона зовсім не зайде (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 79);  * Образно. Як сонце, перейти хотів би я по світі, Щоб з усміхом зайти за мідний небосхил (Максим Рильський, I, 1960, 259).
Сонце заходить (зайшло) чиє — чиєсь життя, вік і т. ін. підходить до кінця, кінчається. — До щастя за увесь вік не дотягнувся, а сонце моє вже заходить, — похитує головою старий (Михайло Стельмах, I, 1962, 220).

6. неперех. Виникати, починатися (про розмову, сварку). Даша незлобиво жартувала і сміялася, коли мова заходила про Петра Коваля (Семен Журахович, Вечір.., 1958, 195); І от зайшла в них жвава суперечка, Що незабаром в сварку перейшла, А там перекотилася і в бійку (Максим Рильський, III, 1961, 172);
//  безос. Він, бач, був вільним козаком — хоч уже стукнув від нового року дев'ятий, а про школу та науку й мови не заходило (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 301);
//  Наставати, надходити (про час, свята, пори року і т. ін.). Заходила осінь, дні ставали коротшими й холоднішими, з дерев облітало пожовкле листя (Олекса Гуреїв, Наша молодість, 1949, 26); Заходила ніч. Містечко стихло, причаїлося (Михайло Чабанівський, Балканська весна, 1960, 222); Було літо. Вже зайшли жнива (Нечуй-Левицький, III, 1956, 7);
//  на кого, розм. Нападати (про хвороби). Зайшла холера на кури.

7. тільки док., неперех., розм. Відбутися, статися. Великі зміни зайшли в природі сеї гори за п'ять літ (Іван Франко, V, 1951, 116); Пішов [Гриць], і довго звістки не було, Аж втікачі, з Дрогобича прибулі, Розповіли, що в городі зайшло (Микола Бажан, Роки, 1957, 253).

8. неперех., з ким, розм. Вступати у стосунки, мати з ким-небудь щось спільне. — Велике диво — полковий лікар! Се злидні, біднота! Що тобі з такими заходити? (Марко Вовчок, I, 1955, 112); Філістри [філістери] звикли справи серця все «практично» рішати.. Але, звісно, заходити з такими «практичними» (на чужий кошт) людьми не варт (Леся Українка, V, 1956, 397).
Коса на камінь зайшла див. коса 2; Заходити (зайти) у діло з ким — вступати в ділові стосунки. — Але ж ти не знаєш, хто він і що він, то як же ж можеш заходити з ним у діло? (Іван Франко, III, 1950, 60); Зайти у приязнь з ким — заприятелювати. Лисичка з Журавлем у велику приязнь зайшли, навіть десь покумалися (Іван Франко, IV, 1950, 57).

9. неперех., з інфін., розм. Починати що-небудь робити. Коли брала [Горпина] кісся в руки і заходила косити, — її ручка була найширша, і ніхто за нею не міг угнатися (Юрій Яновський, Мир, 1956, 147); А заходь, заходь орати першим, Яшний Василь (Павло Тичина, I, 1957, 173);
//  у що. Вступати в розмову, суперечку і т. ін. Рубін, не заходячи довго в суперечки, зійшов на стежку.. і тихо рушив вперед (Іван Сенченко, Опов., 1959, 29).

10. тільки 3 ос., неперех., за що, перен., розм. Тривати, діяти і т. ін. безперебійно. Робота за роботу заходить. Ті гній возять, інші дерева білять та обрізують (Олесь Гончар, II, 1954, 223);
//  Зберігатися довше, ніж намічалося. — А ми ще й кабана не кололи, що то сало зайшло за сало, — жартує Григорій (Михайло Стельмах, I, 1962, 227).

11. тільки 3 ос. неперех., перен., розм. Застилатися або наповнюватися чим-небудь. І сміялися [багачі], аж хиталися, аж очі заходили сльозами (Мирослав Ірчан, II, 1958, 33); Горить! Уже півнеба димом зайшло (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 67).
Зайти димом — просякнути димним запахом. Хіба це комин? Що не звариш — димом зайде... (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 345); Зайти смутком — посмутніти (про очі). Її сиві, як і Дарчині, очі зайшли смутком; вона похилилась, як вербичка (Леся Українка, III, 1952, 633).

12. тільки недок., перех. і коло кого — чого, діал. Доглядати кого-, що-небудь. Теща сама заходила маленьке домашнє хазяйство (Іван Франко, VIII, 1952, 391); Почала мати заходити коло старого (Марко Вовчок, I, 1955, 200).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 386.

Коментарі (0)

ЗАХОДИ́ТИ, ходжу, ходиш, док.

1. неперех. Почати ходити вперед і назад; закрокувати. Антін урвав [розповідь]. Встав знову з крісла і заходив по хаті важким, виразним кроком, наче втоптував в землю затаєні згадки (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 301);
//  Швидко зарухатися, перев. під час роботи (про руки, предмети в руках). Пісня перервалася на яку годину і знов знялася, і знов заходили малі рученята коло квіточок (Панас Мирний, I, 1954, 253); У Сані голка заходила жвавіше. За кілька хвилин все було готове (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 430);
//  Почати рухатися по якій-небудь поверхні (про інструменти, предмети спеціального призначення). [Хотина:] Як взяв [Роман] молотка у руку, то так він у нього і заходив по кувадлі, як смичок по скрипці!.. (Марко Кропивницький, II, 1958, 67); За мить щітка заходила по черевику ще хутчіш (Юрій Смолич, V, 1959, 41);
//  Почати швидко перебігати з одного об'єкта на інший (про очі, погляд). Попенкові очі заходили по хаті, по столі, — він шукав чого-небудь з їжі (Панас Мирний, I, 1954, 333);
//  перен. Почати передаватися, переходити з уст в уста (про вісті, чутки і т. ін.). По селу заходили страшні вісті (Панас Мирний, III, 1954, 122).

2. неперех. Захитатися, заколиватися (від поштовху, струсу, певного руху і т. ін.). Навстіж розкрилися двері намету, і десятків зо два комсомольців на чолі з патею Несміян і Бондуром опинилися всередині, аж брезент заходив, як від урагану (Вадим Собко, Нам спокій.., 1959, 119); Кадило само по собі заходило в такт тій самій пісні, яку вчора співали за вікном хлоп'яки (Петро Панч, В дорозі, 1959, 20);
//  Затремтіти, задрижати. У полковника Бракватісти заходила нижня щелепа, масивна важка щелепа вгодованого бульдога (Юрій Бедзик, Вогонь.., 1960, 118); Приклад притиснула [Марія] до плеча і боялася, щоб не здригнулася гвинтівка, не заходила в замерзлих руках (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 372).

3. неперех. Почати обертатися по колу; закружляти. Раптом заходила, закружляла сцена (Юрій Яновський, II, 1958, 21);
//  Замелькати, то з'являючись, то зникаючи. Перед його очима заходили різні кружала: то червоні з жовтим, то огпенно-зелені (Панас Мирний, I, 1954, 321).
Голова кругом (мороком) заходила у кого — у когось почалося головокружіння. У Пилипка потемніло в очах, голова кругом заходила, у вухах дзвонило, мов у дзвони (Панас Мирний, IV, 1955, 304); Заходило в очах що — про хворобливий стан запаморочення, головокружіння. У голові закрутилося, у очах усе округи заходило й затанцювало (Марко Вовчок, I, 1955, 298); Заходити ходором див. ходором; Кружала перед очима заходили див. кружало.

4. неперех., рідко. Почати прискорено битися; закалатати (про серце). Серце заходило, як на шворці, забилося нервовими стрибками, а очі раптом помутніли й ніби посліпли. Сергій пішов до ліжка і майже впав (Григорій Епік, Тв., 1958, 81).

5. перех., розм. Згубити, втратити що-небудь, десь ходячи. Як глянула Мотря на його, то й перелякалася... — ..Де це твоя свитка, шапка?.. Заходив, кажеш, не тільки гроші, та й те... (Панас Мирний, II, 1954, 157).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 388.

Коментарі (0)