ЗАХОДИТИСЯ 1 див. заходжуватися.
ЗАХОДИТИСЯ 2, джуся, дліпся, недок., ЗАЙТИСЯ, йдуся, йдешся, док., розм.
1. від (з, зо, од) чого, рідко у чому і без додатка. Відчувати стиснення у грудях, важко дихати; задихатися, захлинатися. Катруся заходилася від плачу і кашляла на все поле (Василь Стефаник, I, 1949, 38); Я заходився зо сміху при таких оповіданнях (Іван Франко, IV, 1950, 467); Чудесне відчування пройняло дівчинку, збудило кожну жилку, співала, аж заходилася (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 75); Лише на ранок, коли сходить сонце, Оленка перестає плакати, ..а тільки ніч — дитина в плач, у крик і аж синіє, аж заходиться (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 303); — Ти куди? Ти голосував проти? Ні? — і вдарив [Матюха] у пику, аж той зайшовся (Андрій Головко, II, 1957, 60); У коклюші якось зайшовся [син], — Не відкашлявшись, так і затих (Микола Гірник, Сонце.., 1958, 180); Десь собачатко тут взялося Кудлате, миршаве, мале, Загавкало і аж зайшлося, — Таке було на вдачу зле... (Сергій Воскрекасенко, І всерйоз.., 1960, 70). Серце заходиться (зайшлося) — стискається (стислося) серце від чого-небудь. [Любов:] Голова болить, якось серце заходиться... Не виспалась, певне (Леся Українка, II, 1951, 48); [Оксана:] Якби ти чув, як ти говорив про віру в людину, що підіймає, окрилює... У мене аж серце зайшлося і сльози на очах виступили (Іван Микитенко, I, 1957, 468).
2. Дуже сильно, захлинаючись, плакати, сміятися,
кричати і т. ін. Поздоровкавсь [Петро] із празником,
а тоді до Параски: — Чого розбалакалась?.. там,
може, дитина зайшлась? (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 110);
— Здоров, хлопче, — сказав старий байгородець,
виглядаючи з хвіртки.. — Чого ти регочешся..? Кіхана ще
більше зайшовся (Юрій Яновський, I, 1958, 196); Впала сестра
та як заголосить... На всю ниву зайшлася (Олександр Ковінька,
Кутя.., 1960, 4).
♦ Заходитися (зайтися) гавканням (гавкотом) —
починати гавкати, валувати, захлинаючись (про собак).
Зірвалися спросоння собаки, зайшлися хрипким
гавканням, кидаючись на когось за густим зеленим чагарником
(Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 64); Заходитися (зайтися)
кашлем — починати дуже кашляти. Щорс кашлем
заходивсь різким І зупинився серед хати (Микола Шеремет, Дорога..,
1957, 126); Заходитися (зайтися) криком — починати
кричати, галасувати. Генерал не зносив, коли хтось
підвищував голос, тим паче — заходився криком (Юрій Смолич,
V, 1959, 776); Аж там, десь скраю, зайшлася
смертельним криком знесилена жінка і засвистів нагай
(Антон Хижняк, Тамара, 1959, 248); Заходитися (зайтися) піснею
(співом) — починати захоплено співати. Почавши
співати жартома, згодом вона схитнула нетерпляче
головою, повела плечима, ніби скинула з себе щось
зайве, гордо свінула очима й без жодного вже жарту сміливо
зайшлася піснею (Степан Васильченко, II, 1959, 83); І зайшовся, і
залився буйним співом птах (Іван Вирган, В розповні літа, 1959,
37); Заходитися (зайтися) плачем (риданням, сльозами
і т. ін.) — починати плакати, гірко ридати. Раптом
заходиться [Любов] істеричним плачем і кидається
в хату (Леся Українка, II, 1951, 55); Лукія припала Лаврінові
до грудей. Вона не могла себе більше стримувати і
зайшлася риданням (Олесь Донченко, III, 1956, 113); Поцілувавши
батька в замурзану руку, Ліда тут же зайшлася
сльозами (Петро Панч, В дорозі, 1959, 17); Заходитися (зайтися)
сміхом (реготом) — починати голосно, дзвінко
сміятися, реготати. Я.. розповідав пригоди з нашого
мисливського життя. Ася уважно слухала, іноді заходилася
дзвінким сміхом (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 424);
Задоволений своїм дотепом, він зайшовся тим демонським
реготом, який заглушав сміх тисячі нормальних людських
горлянок (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 229).
3. чим і без додатка, перен. Починати видавати звуки високої частоти, напруги, великої сили, швидкості і т. ін. — Ввв... — заходяться німі велетні [дерева] вгорі, і вже тільки в ушах причувається, як серед шуму-бору квилять десь голі пташенята, що бурею викинуло з гнізда (Степан Васильченко, I, 1959, 303); Зайшовсь кулемет з усієї снаги (Леонід Первомайський, II, 1958, 401).
4. Покриватися або наповнюватися чим-небудь. Він
не відзивався. Його очі заходилися грубими слізьми,
і він відвертався від неї (Ольга Кобилянська, II, 1956, 83); * Образно.
Небо все зайшлося світом, і зірочки трохи попригасали,
а жито і всяка квітка край дороги сильніше запахли
(Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 218).
♦ Зайтися рум'янцем — почервоніти від сорому,
збентеження, задоволення і т. ін. — Що ж ти здавала? —
Твір.. — І писала його, мабуть, азбукою Морзе? — вег
село зауважив брат. Тоня зайшлася рум'янцем: — Ти
вгадав (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 68).
5. з інфін., рідко. Починати що-небудь робити, не стримуючись. Мокрина надто близько до серця взяла невістчину біду. Гаряче зайшлася корить Гната, що не вміє захистить жінки (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 252); — Улясю, дочко моя хороша! Що в тебе болить, голубко... — Не доказала і залилась дрібними, як горох, сльозами... Діти й собі зайшлися плакати (Григорій Косинка, Новели, 1962, 24).
6. тільки док., на (про) що, безос. Виникати, починатися. А як зайдеться на війну — В найвищу [хочу] вдарити струну, Щоб найсильніш рука стискала Меч, викуваний із орала (Максим Рильський, II, 1960, 47); З живим розвестися могла б, але з загиблим... — Ні, Іване, — сказала [Лукія] якось, коли зайшлося про це. — Мою долю на війні вбито. І більше вони до цього не повертались (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 98).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 389.