в означеннях
Тлумачення, значення слова «захолонути»:

ЗАХОЛОНУТИ і рідког ЗАХОЛОТИ, бну, онеш; мин. ч. захолонув і захолов, ла, ло; док.

1. Втративши тепло, стати холодним; охолонути. — Будьте ласкаві, пиріжки помазуйте маслом, поки гарячі, бо швидко й захолонуть, — припрошувала Ватя писаршу (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 59); Шульга сидів, замислившись, у кріслі. Давно захолов чай (Натан Рибак, Час, 1960, 685);  * Образно. Його діловодський стільчик захолов. Яка робота на енному кілометрі, серед поля? (Яків Качура, II, 1958, 374).
І слід захолонув (захолов) за ким, чим — хто-небудь зник. — Пу-усти! — крутнувся Литка. Вирвався й побіг.. — Схаменіться! — кинув йому вслід Харло. Але за Литкою, як кажуть, і слід захолонув (Григорій Епік, Тв., 1958, 248); — Там наш і слід захолов, а ви, дурні, наступ почали... (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 225).

2. Загуснути, стати твердим від охолодження; застигнути. Як здумала Мотря знову їсти, то все вже загусло, захололо (Панас Мирний, II, 1954, 238); Здавалося, що земля тут в хвилину гніву наморщила свою кору, як дикий звір шкуру, та й так і захолола (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 252).

3. розм. Перетворитися на лід (про рідину). Кругом гори стояли непорушно хмари, неначе захололи білі хвилі моря (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 13).

4. розм. Стати холодним і твердим; задубіти, заклякнути (про тіло, частини тіла померлого або вмираючого). [Анзорге:] Я був тоді ще хлопчаком.. Зморився та й заснув собі враз коло слабого [батька] — що я тоді тямив? — коли се прокидаюсь, а він вже захолов (Леся Українка, IV, 1954, 219); Таке вже було в нього серце і такі гарячі руки. Руки, які перестануть щось творити лише тоді, коли навіки захолонуть (Василь Козаченко, Гарячі руки, 1960, 73);  * Образно. Доки мозок мій навік не захолоне, Із нею [піснею] буду я радіти і тужить (Дмитро Павличко, Бистрина, 1959, 179).

5. перен., розм. Стати нерухомим від переляку, здивування і т. ін.; завмерти, заціпеніти (про людей). — Хтось мене ляп по руці. Я так і захолола уся. Дивлюсь — Марко (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 41); Застрягли слова в горлі Кравченка, отетеріли, захолонули присутні (Іван Кириленко, Вибр., 1960, 398);
//  Стати нерухомим (про предмети). Глянеш на все те здалеки з гори, і здається тобі, що бачиш якесь зачароване царство, де все поснуло й ніби скам'яніло: і гори, й ліси, і вода, навіть самий місяць з своїм тихим промінням скам'янів і захолов (Нечуй-Левицький, I, 1956, 53); Велетенської сили грім звалився на море, і здавалося, буря завмерла від тієї сили, хвиля захолонула перед кораблями (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 57);
//  Залишитися незмінним; не зникнути (про почуття і т. ін.). Що були колись ті урази, ..і що вони тепер захололи, застигли в серці старого — теж було видно добре... (Панас Мирний, I, 1954, 166); Скляні, некліпаючі очі [Ликери] дивилися кудись у куток, на напівстулених устах захолола передсмертна судома (Спиридон Добровольський, Олов'яні солдатики, 1961, 151).
Кров захолола у (в) жилах див. жила 1.

6. безос., перен., рідко. Пройти, залишитись поза увагою; минутися. Халяви — мов у воду впали. Сердитий, як вогонь, Кирило напав на домашніх. Божилися, клялися, що сном і духом нічого не знають. Може, так би й захололо, та Петрусь зрадницьки глянув на пополотнілого Северка (Арсен Іщук, Вербівчани, 1961, 8).

7. перен. Зупинитися в розвитку. Наш завод не просто виготовляє верстати для підприємств, а весь час експериментує. Інакше верстатобудівна промисловість захолола б на місці, а потім деградувала (Вітчизна, 2, 1956, 103).

8. спец. Охолонути після припинення роботи, дії (про двигуни, мотори і т. ін.).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 390.

Коментарі (0)