в означеннях
Тлумачення, значення слова «захоплений»:

ЗАХО́ПЛЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до захопити. Натовп стихійно розбивається на дві частини, і, захоплений однією з них, я біжу, мов навіжений, вперед (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 198); Вся величезна територія Північної Таврії, захоплена противником протягом літа, після кількаденних боїв була Очищена від його військ (Олесь Гончар, II, 1959, 388); Поранений генерал Бонамі був захоплений в полон російськими гренадерами (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 299); Від Глущуківського поля, захопленого Генріхом, мав розпочинатися справедливий розподіл землі (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 198); Вчителька та, що була захоплена вдома війною, — відтоді лише сивиною тривога на коси лягла... (Микола Упеник, Вірші.., 1957, 85); Я був захоплений величчю просторів нашої країни і її дивовижними багатствами (Олександр Довженко, I, 1958, 26); Антей все не бачить її, захоплений грою (Леся Українка, III, 1952, 463); Батько й дочка так були захоплені розмовою, що не помічали того гарячкового погляду, якого не зводив з них ад'ютант капітана (Юрій Збанацький, Між.. людьми, 1955, 8);
//  захоплено, безос. присудк. сл. Її захоплено на вулиці, де вона, випнувши перед себе кужіль, на ході виводила вовняну нитку та щось бубоніла до себе (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 249); Моста було захоплено, танк загорівся, екіпаж вискочив з машини й потрапив під обстріл, але все обійшлося без тяжких втрат (Юрій Яновський, II, 1954, 100);
//  у знач. ім. захоплений, ного, чол.; захоплена, ної, жін. Людина, яку взяли у полон, силою затримали, позбавивши волі. Ткнувши револьвер собі за пояс, він взявся обшукувати захопленого (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 389).

2. у знач. прикм. Дуже радісний; збуджений, схвильований. Вищать від захвату й сміху захоплені хлоп'ята (Наталя Забіла, У.. світ, 1960, 99); Мене хтось піснею широкою стрівав, І квіти кидав захоплена юрба (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 364);
//  Який виражає захоплення, хвилювання, піднесення. Сяо дивився на Глушака захопленим поглядом (Олександр Довженко, I, 1958, 110); Хлопець посміхається тією захопленою посмішкою, яка грає тільки на юних обличчях (Михайло Стельмах, Над Черемошем.., 1952, 30); Муся дивилася на Володю захопленими і трохи зляканими очима (Дмитро Ткач, Арена, 1960, 193); Залунали захоплені оплески (Олесь Донченко, Вибр., 1948, 35);
//  Сповнений радості; хвилюючий. І часто в творчому натхненні На верхніх поверхах будов Ми говоримо тихо: «Ленін!» — Замість захоплених промов (Валентин Бичко, Сійся.., 1959, 25); Через все життя Волошин проніс в душі квітучий жар поезії й довірливу, захоплену, майже дитячу любов до природи та людей (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 254).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 390.

Коментарі (0)