ЗАХОПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗАХОПИТИ, оплю, опиш; мн. захоплять; док., перех.
1. Брати
що-небудь, хапаючи, стискаючи; схоплювати. Втішався
[Федір], мов дитина, й тим, як добрий воляка язиком,
мов серпом, траву під зуби захоплює, як ремигає,
як весело до пастуха озветься (Ганна Барвінок, Опов.., 1902,
245); Вустимко з радістю захоплює свою здобич
[картоплину] і, обпікаючи пальці, чистить (Іван Багмут, Опов.,
1959, 11); Захопив [Балабуха] в жменю бур'ян і почав
і собі нюхати (Нечуй-Левицький, III, 1956, 52);
// Набирати
що-небудь у щось. Дівчина посунула ложку в казан,
захопила щерби і, подувши разів скільки на неї, сьорбнула
(Панас Мирний, III, 1954, 351); Спустили цебер раз —
нічого. Спустили вдруге. За дев'ятим разом захопили щось,
витягли (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 78);
// із сл.
око, вухо, перен. Осягати зором або вловлювати
слухом що-небудь. Серце [дівчини] у грудях тріпалось,
як риба в руці, а очі пожадливо захоплювали клаптик
дороги, що виднівсь у шпарку (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 286);
Сухе листя обривається уже з дерева із легеньким,
що тільки вухо захопить, хрупотінням і падає долі
(Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 438).
♦ Захопити шилом патоки — зазнати невдачі.
[Чирняк:] Чекайте, захопите ви ще.. шилом
патоки. Будете згадувати майстра Чирняка, та пізно буде!
(Іван Франко, IX, 1952, 373); У дві пригорщі не захопиш —
дуже багато. [Карпо:] Цокотуха! Достометна
[достеменна] сорока білобока: наскрекотала,
наскрекотала, що й в дві пригорщі не захопиш (Марко Кропивницький, II, 1958,
124).
2. також із сл. з собою. Брати, прихоплювати
кого-, що-небудь з собою. У бандитів такий звичай:
або з собою захоплюють поранених, або ж пристрілюють
самі, щоб не виказали їх таємниць (Іван Цюпа, Три явори,
1958, 18); Маланка з діточками йшла пішки, лише
на віз понакладала, що захопила з хати (Наталія Кобринська, Вибр.,
1954, 199); Данько Яресько, добувшись до води, одразу
шубовснув купатися, шкодуючи, що не захопив
рибальської снасті, а то ще міг би й риби половити (Олесь Гончар,
Таврія.., 1957, 42);
// Підхопивши кого-, що-небудь,
тягти силою свого руху, примушуючи рухатися в тому
самому напрямку. Льодовик під час руху дуже руйнує
гори. Він захоплює каміння і несе його вниз, до
підніжжя гір (Фізична географія, 5, 1956, 117); Його одразу захопив
людський потік і поніс, закрутив у своєму гаморі
(Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 10).
3. тільки док., перен., розм. Захворіти, простудившись або заразившись чим-небудь. Захопив [Міхновський] пропасницю в дорозі, скупавшись десь у горах (Леся Українка, V, 1956, 364); — Хіба, може, ангіну або нежить десь наша принцеса захопила? — пожартувала Маруся (Любов Яновська, I, 1959, 457).
4. Оволодівати насильно кимось, чимось, брати
силою кого-, що-небудь. Були часи, коли Новому Риму —
Візантії щастило захоплювати в Європі, Азії, Єгипті
великі простори землі (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 144);
Наші війська вже захопили східну околицю села —
і просувалися далі (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 500); Стара жінка
пригнала до нас на цей бік Дніпра корови з далекого
колгоспу, щоб їх там не захопили окупанти (Юрій Яновський,
I, 1954, 77);
// також із сл. у полон. Затримувати
кого-небудь силою, позбавляючи волі. Вдарили ми на
штаб, хотіли живцем захопити Петлюру і в мішку
передати червоним (Михайло Стельмах, II, 1962, 85); В
перестрілці вбили чотирьох бандитів, кількох поранили,
але з них тільки одного вдалося захопити в полон (Іван Цюпа,
Три явори, 1958, 17);
// Привласнювати чуже.
Нечиста мати понаносила до нас тих панів, та й стали
вони захоплювати наші землі (Олекса Стороженко, I, 1957, 230);
— Сього року, мабуть, зовсім здуріла [Палажка]:
захопила мою різу та й вижала аж півкопи (Нечуй-Левицький, II,
1956, 7);
// розм. Випереджаючи інших, займати місце,
чергу і т. ін. Ті, кому не вистачає місця в березі,
влаштовуються вгорі, на кручах, захоплюють холодок
попід конторами (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 24); Увечері
вони сяк-так протиснулися до харківського ешелону,
захопили на двох верхню полицю (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 154).
5. тільки док. Застати кого-, що-небудь десь несподівано, зненацька. Боюся, щоб знов така негода в дорозі не захопила, як торік (Леся Українка, V, 1956, 417); Ночували, де ніч захопила: в ровах при дорозі, в стодолах (Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 248); Чимало їх [людей] лишилося в селах: мобілізація запізнилася, а самим виїхати в глибокий тил не пощастило, війна раптово захопила всіх (Іван Ле, Клен. лист, 1960, 156).
6. Пересуваючись, заповнювати певний простір,
середовище. Заєць [сонячний] переходив все далі і далі,
захоплював ширше і ширше коло (Михайло Коцюбинський, II, 1955,
353); Все затоплює, все захоплює, все укриває
войовничий, невідступний, швидкий барвінок (Юрій Смолич, II,
1958, 11); Незабаром сонце повернуло ще дужче, ріжок
його захопив частину городничівського вуха (Панас Мирний,
I, 1954, 285).
♦ Скільки оком захопиш; Скільки око захопить —
скільки можна побачити, осягнути зором. Справа
і зліва, скільки оком захопиш, чорніли свіжою ріллею
зорані на зяблю гори (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 96); Ці похилі
спадисті гори, скільки захопить око, нижчі од Бріярки
і через це вони засіяні житом, ячменем, вівсом
(Нечуй-Левицький, II, 1956, 396).
7. перен. Дуже приваблювати, хвилювати,
збуджувати кого-, що-небудь; викликати великий інтерес до
когось, чогось. [Віра:] Ви ж красуня, принадна,
захоплювали митців красою (Іван Кочерга, II, 1956, 405); Гра
нас захопила, і ми, забувши про покладений на нас
обов'язок, замішались у юрбу і давай перекидатись
і галасувати (Минуле українського театру, 1953, 14); Він, коли
його щось захопить, то віддавався йому весь, доводив
завжди діло до кінця (Юрій Збанацький, Старший брат, 1952, 15);
// Запалювати, надихати кого-небудь на нові
звершення, подвиги і т. ін. Він працював натхненно,
винахідливо і всіх людей, які працювали поруч з ним,
захоплював своїм поривом (Вадим Собко, Біле полум'я, 1952, 157);
Завдання радянської літератури і мистецтва
сьогодні — підіймати народ на будівництво комунізму,
захоплювати його грандіозністю і величчю наших
завдань (Літературна газета, 19.VII 1960, 2); Він умів триматися
на трибуні і, коли в своїх ораторських зльотах не
дуже відривався від землі, вмів захопити людей
переконливими, яскравими словами (Микола Руденко, Остання шабля,
1959, 210);
// Привертати (увагу). Семен замовк.
Розмова вшухла. Шуми й рух Невського захопили їхню увагу
(Олександр Ільченко, Серце жде, 1939, 169).
♦ Захоплювати (захопити) дух (подих): а) дуже
хвилювати. Ось могила козацька, це місце колись
звалося Скарбне. Не раз в дитинстві тобі захоплювали дух
перекази про скарби, закопані тут запорожцями
(Олесь Гончар, Тронка, 1963, 217);
// безос. В метро спускаємося
вмить по сходах-самоходах, — в підземних залах все
блищить, аж захопило подих! (Наталя Забіла, У.. світ, 1960, 121);
б) (безос.) про утруднення в диханні від чого-небудь.
Ми летіли, аж дух захоплювало, а за нами наздогін з
свистом, реготом і зойком гнались парубки,
погрожуючи кулаками... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 259).
8. перен. Оволодівати чиїмись думками, серцем і т. ін., охоплювати кого-, що-небудь (про почуття). Радість потроху захоплювала Данила (Олександр Копиленко, Лейтенанти, 1947, 147); Зовсім зненацька захопило сьогодні Тоню нове оце почуття, гаряче сколихнуло душу (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 50).