в означеннях
Тлумачення, значення слова «захоплювати»:

ЗАХОПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗАХОПИТИ, оплю, опиш; мн. захоплять; док., перех.

1. Брати що-небудь, хапаючи, стискаючи; схоплювати. Втішався [Федір], мов дитина, й тим, як добрий воляка язиком, мов серпом, траву під зуби захоплює, як ремигає, як весело до пастуха озветься (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 245); Вустимко з радістю захоплює свою здобич [картоплину] і, обпікаючи пальці, чистить (Іван Багмут, Опов., 1959, 11); Захопив [Балабуха] в жменю бур'ян і почав і собі нюхати (Нечуй-Левицький, III, 1956, 52);
//  Набирати що-небудь у щось. Дівчина посунула ложку в казан, захопила щерби і, подувши разів скільки на неї, сьорбнула (Панас Мирний, III, 1954, 351); Спустили цебер раз — нічого. Спустили вдруге. За дев'ятим разом захопили щось, витягли (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 78);
//  із сл. око, вухо, перен. Осягати зором або вловлювати слухом що-небудь. Серце [дівчини] у грудях тріпалось, як риба в руці, а очі пожадливо захоплювали клаптик дороги, що виднівсь у шпарку (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 286); Сухе листя обривається уже з дерева із легеньким, що тільки вухо захопить, хрупотінням і падає долі (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 438).
Захопити шилом патоки — зазнати невдачі. [Чирняк:] Чекайте, захопите ви ще.. шилом патоки. Будете згадувати майстра Чирняка, та пізно буде! (Іван Франко, IX, 1952, 373); У дві пригорщі не захопиш — дуже багато. [Карпо:] Цокотуха! Достометна [достеменна] сорока білобока: наскрекотала, наскрекотала, що й в дві пригорщі не захопиш (Марко Кропивницький, II, 1958, 124).

2. також із сл. з собою. Брати, прихоплювати кого-, що-небудь з собою. У бандитів такий звичай: або з собою захоплюють поранених, або ж пристрілюють самі, щоб не виказали їх таємниць (Іван Цюпа, Три явори, 1958, 18); Маланка з діточками йшла пішки, лише на віз понакладала, що захопила з хати (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 199); Данько Яресько, добувшись до води, одразу шубовснув купатися, шкодуючи, що не захопив рибальської снасті, а то ще міг би й риби половити (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 42);
//  Підхопивши кого-, що-небудь, тягти силою свого руху, примушуючи рухатися в тому самому напрямку. Льодовик під час руху дуже руйнує гори. Він захоплює каміння і несе його вниз, до підніжжя гір (Фізична географія, 5, 1956, 117); Його одразу захопив людський потік і поніс, закрутив у своєму гаморі (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 10).

3. тільки док., перен., розм. Захворіти, простудившись або заразившись чим-небудь. Захопив [Міхновський] пропасницю в дорозі, скупавшись десь у горах (Леся Українка, V, 1956, 364); — Хіба, може, ангіну або нежить десь наша принцеса захопила? — пожартувала Маруся (Любов Яновська, I, 1959, 457).

4. Оволодівати насильно кимось, чимось, брати силою кого-, що-небудь. Були часи, коли Новому Риму — Візантії щастило захоплювати в Європі, Азії, Єгипті великі простори землі (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 144); Наші війська вже захопили східну околицю села — і просувалися далі (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 500); Стара жінка пригнала до нас на цей бік Дніпра корови з далекого колгоспу, щоб їх там не захопили окупанти (Юрій Яновський, I, 1954, 77);
//  також із сл. у полон. Затримувати кого-небудь силою, позбавляючи волі. Вдарили ми на штаб, хотіли живцем захопити Петлюру і в мішку передати червоним (Михайло Стельмах, II, 1962, 85); В перестрілці вбили чотирьох бандитів, кількох поранили, але з них тільки одного вдалося захопити в полон (Іван Цюпа, Три явори, 1958, 17);
//  Привласнювати чуже. Нечиста мати понаносила до нас тих панів, та й стали вони захоплювати наші землі (Олекса Стороженко, I, 1957, 230); — Сього року, мабуть, зовсім здуріла [Палажка]: захопила мою різу та й вижала аж півкопи (Нечуй-Левицький, II, 1956, 7);
//  розм. Випереджаючи інших, займати місце, чергу і т. ін. Ті, кому не вистачає місця в березі, влаштовуються вгорі, на кручах, захоплюють холодок попід конторами (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 24); Увечері вони сяк-так протиснулися до харківського ешелону, захопили на двох верхню полицю (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 154).

5. тільки док. Застати кого-, що-небудь десь несподівано, зненацька. Боюся, щоб знов така негода в дорозі не захопила, як торік (Леся Українка, V, 1956, 417); Ночували, де ніч захопила: в ровах при дорозі, в стодолах (Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 248); Чимало їх [людей] лишилося в селах: мобілізація запізнилася, а самим виїхати в глибокий тил не пощастило, війна раптово захопила всіх (Іван Ле, Клен. лист, 1960, 156).

6. Пересуваючись, заповнювати певний простір, середовище. Заєць [сонячний] переходив все далі і далі, захоплював ширше і ширше коло (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 353); Все затоплює, все захоплює, все укриває войовничий, невідступний, швидкий барвінок (Юрій Смолич, II, 1958, 11); Незабаром сонце повернуло ще дужче, ріжок його захопив частину городничівського вуха (Панас Мирний, I, 1954, 285).
Скільки оком захопиш; Скільки око захопить — скільки можна побачити, осягнути зором. Справа і зліва, скільки оком захопиш, чорніли свіжою ріллею зорані на зяблю гори (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 96); Ці похилі спадисті гори, скільки захопить око, нижчі од Бріярки і через це вони засіяні житом, ячменем, вівсом (Нечуй-Левицький, II, 1956, 396).

7. перен. Дуже приваблювати, хвилювати, збуджувати кого-, що-небудь; викликати великий інтерес до когось, чогось. [Віра:] Ви ж красуня, принадна, захоплювали митців красою (Іван Кочерга, II, 1956, 405); Гра нас захопила, і ми, забувши про покладений на нас обов'язок, замішались у юрбу і давай перекидатись і галасувати (Минуле українського театру, 1953, 14); Він, коли його щось захопить, то віддавався йому весь, доводив завжди діло до кінця (Юрій Збанацький, Старший брат, 1952, 15);
//  Запалювати, надихати кого-небудь на нові звершення, подвиги і т. ін. Він працював натхненно, винахідливо і всіх людей, які працювали поруч з ним, захоплював своїм поривом (Вадим Собко, Біле полум'я, 1952, 157); Завдання радянської літератури і мистецтва сьогодні — підіймати народ на будівництво комунізму, захоплювати його грандіозністю і величчю наших завдань (Літературна газета, 19.VII 1960, 2); Він умів триматися на трибуні і, коли в своїх ораторських зльотах не дуже відривався від землі, вмів захопити людей переконливими, яскравими словами (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 210);
//  Привертати (увагу). Семен замовк. Розмова вшухла. Шуми й рух Невського захопили їхню увагу (Олександр Ільченко, Серце жде, 1939, 169).
Захоплювати (захопити) дух (подих): а) дуже хвилювати. Ось могила козацька, це місце колись звалося Скарбне. Не раз в дитинстві тобі захоплювали дух перекази про скарби, закопані тут запорожцями (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 217);
//  безос. В метро спускаємося вмить по сходах-самоходах, — в підземних залах все блищить, аж захопило подих! (Наталя Забіла, У.. світ, 1960, 121); б) (безос.) про утруднення в диханні від чого-небудь. Ми летіли, аж дух захоплювало, а за нами наздогін з свистом, реготом і зойком гнались парубки, погрожуючи кулаками... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 259).

8. перен. Оволодівати чиїмись думками, серцем і т. ін., охоплювати кого-, що-небудь (про почуття). Радість потроху захоплювала Данила (Олександр Копиленко, Лейтенанти, 1947, 147); Зовсім зненацька захопило сьогодні Тоню нове оце почуття, гаряче сколихнуло душу (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 50).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 391.

Коментарі (0)