ЗАХОВУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАХОВАТИ, аю, аєш, док., перех.
1. Класти що-небудь у не
відоме, несподіване для інших місце; ховати. Славко
миттю заховує міну під підлогу, а Сергій вискакує на
подвір'я (Михайло Стельмах, Вел. рідня, 1951, 603); Пилипко собі
буцім загрався, а тим часом пригадував, куди б його
заховати рукавичку, щоб мати не побачила (Панас Мирний,
IV, 1955, 289); Заховав [Улас] гроші так, що, як йому
здавалося, ніхто з сторонніх зроду-віку не міг би
здогадатися, куди він їх дів (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 51);
//
Поміщати когось у потаємному місці або навмисне не
показувати людям, захищаючи від кого-, чого-небудь.
[Захарко:] А Василя нема? Чи, може, знов де
заховала п'яного? [Домаха:] Не приходив! (Марко Кропивницький,
II, 1958, 162); В льох селяни заховали Од чужинців
Ворокуту (Микола Нагнибіда, Вибр., 1950, 25);
// Закривати,
затуляти, роблячи невидимим. Їх [розвідників]
заховували густі кущі дубняка й жимолості (Василь Кучер,
Чорноморці, 1956, 308); Переслідувачі залишились далеко
позаду. Ніч і ліс надійно заховали Левка від погоні
(Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 339); Мені хотілось
затулити обличчя руками, щоб заховати його від поглядів
(Юрій Яновський, II, 1954, 74);
// Поміщати, прибирати
що-небудь у належне, певне місце, зберігаючи від
псування, втрати і т. ін. Роботу свою заховала [Галочка],
кажучи: «Вже тепер ні к чому [ні до чого] починати
квітки вишивати, вже суботонька» (Квітка-Основ'яненко, II,
1956, 319); — Пілотку я заховав у кишеню, бо їду й
дрімаю... Такі дивись, що загублю... (Олесь Гончар, III, 1959,
76); Дід обережно заховав листа за підкладку свого
знаменитого картуза (Олесь Донченко, VI, 1957, 54).
♦ Заховати за ґрати див. ґрати 1; Заховати кінці див.
кінець 2; Заховувати (заховати) очі (очиці): а) боятися
дивитись кому-небудь в лице, уникати чийогось
погляду; відвертатися. Куди очиці заховати? Більш
нікуди — припала [Галочка] йому на плече, і не видно
йому її... (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 333); б) (у що) пильно,
не відриваючись, вдивлятися в що-небудь. Лілі,
заховавши очі в ноти, старанно грала на піаніно (Олесь Досвітній,
Вибр., 1959, 250).
2. перен. Не виявляти, не показувати чого-небудь;
таїти, приховувати. Гіркота, що її Голубенко старанно
заховував навіть од Васси, розмежовувала його з нею,
примушувала триматися на самоті (Григорій Епік, Тв., 1958,
258); Метушиться [Любов], щоб заховати
збентеженість (Леся Українка, II, 1951, 29); [Мироп:] Я не можу
заховати від них [робітників], що їх дорогоцінна праця,
наша багата техніка, використовується тобою на
фронті невміло, без знання діла (Олександр Корнійчук, II, 1955, 66); Думку
дальню, думку одиноку заховав Трясило од усіх... (Володимир Сосюра,
I, 1957, 368).
♦ Заховати в тайні (в серці) — глибоко затаїти,
приховати що-небудь. Тілько прошу вас, мої любі,
не розголошуйте якийсь час нікому, що ми тут
знайшли.. Прошу вас, заховайте се в тайні (Іван Франко, VIII, 1952,
410); [Агамемнон:] Розкажи, де ворог мій і що
мене чекає.. Щиро слова твої прийму до свого слуху і в
серці заховаю (Леся Українка, II, 1951, 330).
3. розм. Зберігати що-небудь у незмінному,
недоторканному вигляді. А там, за грубкою, під причілковою
стіною, мучилась на постелі Маріора. Жовті запалі
лиця ледве заховали давні риси (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 229); —
Чудову, панської можності думку я заховаю на спогад, —
.. відповів крізь зуби Потоцький (Михайло Старицький, Облога.., 1961,
29);
// Не змінювати попереднього виразу,
зберігати певний стан і т. ін. На все те гляділа Шарлота
й заховувала дуже поважну міну (Лесь Мартович, Тв., 1954,
300); Гостроязикі аспіранти потай підсміювалися над
Холодом.. Але в вічі йому ніхто цього не говорив, і
професор заховував спокій і поважність (Павло Загребельний, Спека,
1961, 40).
♦ Заховати в голові (в пам'яті); Заховати пам'ять —
запам'ятати надовго. Спасибі, дідусю, що ти заховав
В голові столітній ту славу козачу: Я її онукам тепер
розказав (Тарас Шевченко, I, 1951, 144); Він бачив і Відень,
і Венецію, і Колошвар, і Арад, і Прагу та не одно
з гарнізонового життя заховав у пам'яті та вмів цікаво
оповісти (Іван Франко, VIII, 1952, 19); Про Дибка заховала
[жінка] пам'ять і до сьогодні. Нагадувала собі його
завсіди (Лесь Мартович, Тв., 1954, 356).
4. тільки док., розм. Поховати, закопавши в землю (померлого). Благає [чумак] хоч притиками викопати йому діл глибокий, зробити домовину хоч з рогожі та заховати в степу край дороги, висипати високу могилу, щоб з тої могили видно було його рідну Вкраїну... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 182).