ЗАХРУСТІ́ТИ, хрущу, хрустиш, док. Почати хрустіти,
ламаючись, кришачись і т. ін. Захрустіли кості під
медведячими зубами (Іван Франко, VI, 1951, 16); Під ногами
захрустіли торішні пересохлі гілки (Сергій Воскрекасенко, Весна.., 1939,
5); Зінька вигребла паличкою з жару кілька чорних
готових картоплин.., обчистила. Гаряча коричнево-жовта
корка захрустіла на зубах (Анатолій Шиян, Баланда,
1957, 252);
// Затріщати. Хома відштовхнувся від столу
руками так, що кістки йому захрустіли (Ярослав Гримайло,
Незакінчений роман, 1962, 226).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 394.