в означеннях
Тлумачення, значення слова «захрипіти»:

ЗАХРИПІТИ, плю, пиш; мн. захриплять; док.

1. Почати хрипіти, видавати глухі, сиплі звуки під час сну, від удушшя, простуди і т. ін. Максим уві сні злякано захрипів (Степан Васильченко, I, 1959, 305); Дитинча заскиглило, потім захрипіло трохи і, наче похлинувшись чимось, одразу замовкло (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 361);
//  безос. Опанас хотів щось сказати, але в грудях захрипіло (Василь Кучер, Пов. і опов., 1949, 7);
//  Почати хрипло звучати (перев. про механізми, музичні інструменти і т. ін.). Захрипів годинник. Зозуля виплигнула й прокувала одинадцять разів (Ярослав Галан, I, 1960, 451); Дівчина-шофер натиснула кнопку сигнала, ледь-ледь захрипів гудок (Андрій Головко, I, 1957, 462); Скільки він [солдат] грав на привалах Після нелегких занять!.. В бідній гармоні, бувало, Тихо міхи захриплять (Микола Гірник, Друзі.., 1953, 30).

2. розм. Почати хрипло говорити, співати і т. ін. — Ой, отче Харитоне! — зашипів і захрипів Млинковський, зирнувши скоса на графин, — коли б ви знали, що доктор.. заборонив мені пити горілку... (Нечуй-Левицький, III, 1956, 185); — Геть, розбійнику! — захрипів Стадницький і вдарив кулаком по столі (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 431); Он захрипів деркач, а де — не зрозуміть: Як щука в Німані, він у траві біжить (Адам Міцкевич, П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 61).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 393.

Коментарі (0)