в означеннях
Тлумачення, значення слова «закоханий»:

ЗАКО́ХАНИЙ, а, е.

1. в кого і без додатка, заст. в кому. Який кохає кого-небудь, закохався (у 1 знач.). [Таня:] Ллє справді принадна дівчина — ця Темі. Я певна, що вона закохана в Мальованова (Іван Кочерга, II, 1956, 26); [Мокрина:] А що Конон, то він он як закоханий у тобі, моє янголятко!.. (Марко Кропивницький, II, 1958, 448);
//  у знач. ім. закоханий, ного, чол.; закохана, ної, жін. Людина, яка кохає, закохалася. В садку біліли дві постаті. Чутно тиху розмову закоханих (Андрій Головко, I, 1957, 57);
//  Який виражає кохання, захопленість. — Пан Ван… пан Ван… — радісно пищала вона і дивилась на нього закоханими, як у мами, очима (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 412);  * Образно. І тепер, сидячи перед нареченою ватажка й козацького гетьмана, відшукав він [кобзар] для неї запашні й барвисті слова, щоб потішити жіноче закохане серце (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 63).
Закоханий в себе [самого] — який вважає себе, свої вчинки, розум або зовнішність найкращими; самозакоханий. Такий він [Княжевич].. грубий егоїст, закоханий в себе, що дуже нагадує щедрінівську «торжествующую свинью» (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 157); Та й що там могло привернути увагу такого вельможного й вельми.. закоханого в себе самого — без суперника.. — пана (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 9); Закоханий по [самі] вуха в кого і без додатка — який безтямно кохає кого-небудь. Зустрів [Рубін] лише Женю Індиченка, але Женя був по вуха закоханий, ходив незрозумілий, дивний і все зітхав (Іван Сенченко, Опов., 1959, 40).

2. в що, рідко в чому. Який захоплений, зачарований чимсь, кохається в чому-небудь. Я закоханий в синь океанну, в свіжий дух, що пливе од ріллі (Володимир Сосюра, II, 1958, 12); Він був справжній вчений, закоханий в науку (Олександр Довженко, I, 1958, 407); — Я гадав, що вельможна пані — серйозна жінка, а не маленьке дівча, закохане в казках (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 11).

3. заст. Викоханий, випещений. Закоханий чоловік (Словник Грінченка).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 161.

Коментарі (0)