ЗАКО́Н, у, чол.
1. про що і без додатка, юр.
Встановлене найвищим органом державної влади
загальнообов'язкове правило, яке має найвищу юридичну силу.
Аж ось лихий царя несе 3 законами, з мечем, з катами,
З князями, темними рабами (Тарас Шевченко. II, 1963, 404);
Чекаю тепер, як не знати чого, закону про волю преси, а
його як нема так нема (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 283); Закон
у пана, як дишло, — куди направить, туди й вийшло
(Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 16); У Радянському Союзі діє
прийнятий Верховною Радою СРСР Закон про мир,
спрямований проти всякої пропаганди війни, на захист
і зміцнення справи миру (Радянська Україна, 9.VIII 1951, 1);
Улас зблід, голос його тремтів і ламався: — Ви
порушуєте закон і конституцію (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 68);
// тільки одн., без додатка. Сукупність таких
загальнообов'язкових правил та державних постанов, що
визначають суспільні відносини людей; втілення
найвищої влади в суспільстві. [Лихвяр:] Ті християни
всі вороги добробуту й держави і не повинен би закон
давати їм права оборони (Леся Українка, II, 1951, 513);
[Одновіл:] Спасибі Хмельницькому, одна тепер
правда буде, один закон, одна віра православна (Любомир Дмитерко,
Навіки разом, 1950, 18);
// у знач. присудка, перен. Те,
що сприймається як незаперечне розпорядження,
веління, обов'язкове для неухильного виконання.
Йосипенко усіма верховодить, що сказав прикажчик — слово
його закон (Панас Мирний, IV, 1955, 169); Наказ командира —
закон для солдата! (Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 110).
Іменем закону — владою, наданою діючим
законодавством. Казенний дім! Ніколи він не віщував добра
хліборобу ні в картах, ні в житті.. Хіба ж мало
людей ще господарями входили в ці двері, а виходили з них
іменем закону старцями? (Михайло Стельмах, I, 1962, 381);
Поза законом бути (перебувати, стояти і т. ін.) — бути
позбавленим громадянських прав, заступництва з боку
державних органів. Ми стоїмо зараз поза законом
(Михайло Коцюбинський, III, 1956, 284); Ставити (оголошувати і т. ін.)
поза законом кого — позбавляти кого-небудь
громадянських прав, заступництва з боку державних органів.
[Адмірал:] Хто піде проти наказу, хто не виконає
ультиматуму, той поставить себе поза законом (Олександр Корнійчук, I,
1955, 74); Сухий закон — заборона вживати
алкогольні напої. — У штаті Бомбей — сухий закон. Пити
спиртні напої заборонено (Василь Минко, Намасте.., 1957, 12).
2. кого, чого, чий і без додатка. Загальноприйняте,
усталене правило співжиття, норма поведінки. Один
за всіх, — за одного усі! Такий закон і дружби і любові
(Володимир Сосюра, Солов. далі, 1957, 15); Обов'язок кожного моряка
допомогти іншому морякові, який терпить у морі лихо.
Такий міжнародний закон (Василь Кучер, Голод, 1961, 342);
По всьому відчувалося, що паруб'яга тут — заводій
і що він у цій хаті диктує неписані закони досвіток
(Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 122);
// Звичай, обряд. Мати
не казала їм нічого, їй закон велить, благословляючи
діточок, тільки плакати (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 72); [Зінька:]
Ти, може, не захочеш і похристосуватися зо мною?
[Роман:] Чому? Це ж закон... Давай
похристосуємось (Марко Кропивницький, II, 1958, 19).
♦ Вовчий закон див. вовчий.
3. чого, перев. мн. Основні правила в якій-небудь ділянці людської діяльності, що випливають із самої суті справи. Питання це — режисер і автор — стояло дуже гостро.. Але до згоди тоді ще не прийшли. Власне, не до згоди, а до розуміння законів кінематографії (Юрій Яновський, II, 1958, 22).
4. чого і без додатка. Об'єктивно існуючий,
постійний і необхідний взаємозв'язок між предметами,
явищами або процесами, що випливає з їх внутрішньої
природи, сутності; закономірність (у 2 знач.). Читав
[Гриць] книжки. Говорили ті книжки про право
кожного й про волю те право добувати; судили про звіра і
чоловіка; про світ і його закони довічні (Панас Мирний, III, 1954,
186); — Тепер.. наука так швидко пішла вперед і
довела закони, на яких тримається всесвіт (Григорій Тютюнник, Вир,
1964, 42);
// Основне положення якої-небудь науки, що
відбиває причинно-наслідковий зв'язок між явищами,
характеризує перебіг певних процесів у природі або
суспільстві. Причина руху планет залишалась
невідомою до кінця XVII ст., до відкриття Ньютоном
(1643—1727) закону всесвітнього тяжіння (Воронцов-Вельямінов, Астрономія, 1956,
66); Відкриття періодичного закону і створення
періодичної класифікації є найвидатнішим відкриттям у
галузі хімічних наук (Наука і життя, 2, 1959, 48);
//
Що-небудь неминуче, незаперечне, що є виявом певної
закономірності. — Ось, зверніть увагу — персик. Скільки
років б'юсь, сотні сіянців щороку й жодного
морозостійкого гібрида. І розщіплюється чи на мигдаль, чи
на персик. Ваш професор зараз скаже, що не
розщіплюватися вони не можуть. — Не можуть, Іване
Володимировичу, — це закон, — сказав Карташов (Олександр Довженко, I,
1958, 477).
5. Сукупність догм (основних положень) якої-небудь
релігії, віровчення. Були там [у пеклі] чесні пустомолки,
Що знали ввесь святий закон (Іван Котляревський, I, 1952, 139).
Закон божий — у дореволюційній школі —
спеціальна дисципліна, що вивчала основи православного
віровчення. — Тепер треба людей грамотних, а в мене
тільки й науки що в шкільному курникові сидів за
незнання закону божого (Григорій Тютюнник., Вир, 1964, 25).
♦ Закон брати (взяти, приймати, прийняти); У
закон уступати (уступити) заст.: а) брати шлюб,
вінчатися з ким-небудь. [Матушка гуменя:] Се
твоя жінка, чоловіче? [Кнур:] Моя, добродійко.
Рідна моя. Ми з нею закон брали (Панас Мирний, V, 1955, 83);
— Чи до танців тут, до скоків? Аби б у закон
уступити. Моє сирітське діло (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 350); б)
приймати постриг, стригтися в ченці (черниці). Закону
черниця ще не взяла, в послушницях другий рік ходить
(Іван Ле, Хмельницький, I, 1957, 228); У закон увести кого,
заст.: а) дати шлюб кому-небудь, повінчати когось;
б) охрестити дитину. — Сьогодні уже баба питає: коли і
як малу у закон увести? (Панас Мирний, IV, 1955, 66).
♦ По закону: а) згідно з відповідним законом.
— Вона по закону податків не повинна платити. Де се
видано, щоб удова давала податки за померлого чоловіка?
(Панас Мирний, III, 1954, 50); б) відповідно до звичаю, точно
виконуючи певний обряд. — Завтра сам приїду до
тебе, — каже [пан] Уляні, — з старостами й молодим,
і вже будемо тебе сватати як слід по закону (Олекса Стороженко, II,
1957, 190); — Хоч поховайте мене по людському закону.
Нехай посесор не викидає мене на смітник, як викидав
других бурлак (Нечуй-Левицький, II, 1956, 213); в) (рідко) по
правді, справедливості. — А правду казав Чіпка, —
промовила [Христя].. — Що немає між людьми правди,
що живуть вони не по закону! (Панас Мирний, I, 1949, 276);
— Батько ще повесні одрізнив і Микиту, і Сашка. По
двадцять десятин виділив кожному. У нього в самого
і сорока не лишилось. Як по закону, то тепер іще
батькові прирізати треба (Андрій Головко, II, 1957, 475).