в означеннях
Тлумачення, значення слова «закостеніти»:

ЗАКОСТЕНІТИ, ію, ієш, док.

1. Утратити чутливість, гнучкість, стати твердим; задубіти, заклякнути. Холод такий надворі і в хаті, що аж руки закостеніли! (Леся Українка, V, 1956, 247); Моя порвана шинеля покрита дрібними краплинками роси, ноги закостеніли, затерпли (Мирослав Ірчан, I, 1958, 306);
//  перен. Застигнути в якомусь положенні, втратити здатність рухатися (від здивування, переляку і т. ін.). Вона сиділа якраз лицем до пожежі. Поперед неї у страшній нестямі закостеніла Оришка (Панас Мирний, III, 1954, 339);
//  Залишитися незмінним (про вираз обличчя, посмішку і т. ін.). Глянув я на свого законовчителя. Стоїть блідний, безсила злість в очах, яку він намагається погасити, а на обличчі закостеніла та ж солодка лисяча осмішка (Степан Васильченко, IV, 1960, 43).

2. перен. Зупинитися в своєму розвитку, застигнути в якійсь формі. Всі застиглі, заіржавілі відносини, разом з своїми супутниками — освяченими віками уявленнями і поглядами руйнуються, всі нововиникаючі - старіють раніше, ніж встигають закостеніти (Маніфест комуністичної партії, 1947, 17);
//  в чому. Маючи якісь вади, пороки, хиби, лишитися невиправним. [Джонатан:] Той давній світ зостарівся в гріхах, закостенів у звичках нечестивих (Леся Українка, III, 1952, 40); — Живете, як худоба, бога в серці не маєте! І так закостеніли в брехні і пияцтві, що вас хоч на вогні печи, щоб призналися до правди!.. (Петро Колесник, Терен.., 1959, 106).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 160.

Коментарі (0)