в означеннях
Тлумачення, значення слова «заковувати»:

ЗАКОВУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАКУВАТИ і ЗАКУТИ, ую, уєш, док., перех.

1. кого в що, перев. із сл. кайдани, ланцюги. Накладати кому-небудь на руки або ноги кайдани, ланцюги і т. ін., сковуючи їх кінці. Поки присяжний заковував мене в ланцюги, вже й зовсім стемніло (Іван Франко, II, 1950, 19); Коли його заковували в кайдани, щоб везти на суд аж у губернію, то скували подвійні ланцюги, як на велетня (Юрій Яновський, II, 1954, 121); Здавалося ляхам, добре мене закували, та не догледіли того, що кайдани були просторі на моїх ногах (Олекса Стороженко, I, 1957, 168); Десь узялися пани Та Травина зав'язали, Та в кайдани закули (Павло Чубинський, V, 1874, 1027);
//  перен. Позбавляти свободи, волі. — Упивались і чужої І своєї крові! ..Без ножа і автодафе Людей закували Та й мордують... Ой, ой, пани, Пани християне!.. (Тарас Шевченко, II, 1953, 26); Тичина орудує передовсім, ясна річ, безпосередньою своєю зброєю — словом. Тут він, як завжди, не дає себе закувати ніяким приписам і канонам (Максим Рильський, III, 1956, 407);
//  Одягати у панцир, броню.  * Образно. Живий язик можна і треба студіювати як живу рослину, але не можна і не слід задушувати і заковувати в мертві правила і формулки (Іван Франко, XVI, 1955, 337).
Закувати рота (уста) кому, рідко — те саме, що Зав'язати рота (див. зав'язувати). Зійдуться [люди], побалакають, посміються.. Вона кляла їх, молила бога, щоб господь послав таке нещастя кому-небудь з їх — тоді б вони довідалися, що воно, тоді б воно закувало їх насмішливі уста (Панас Мирний, I, 1954, 229).

2. що, перен. Робити твердою, нерухомою поверхню води, ґрунту і т. ін. (про дію морозу, льоду тощо). Там у краю далекім хуртовини Ще кригою заковують плеса; Там з голоду та лютої години Дубіє люд по селах, по лісах... (Михайло Старицький, Вибр., 1959, 35); Теплий вітер віє над тобою. А у нас уже як слід, і Дніпро похмурою габою закував, укрив давно вже лід (Володимир Сосюра, II, 1958, 102).

3. тільки док., заст. Заробити куванням. А мій Коваленко кує помаленьку; що закує, то проп'є в неділю раненько (Словник Грінченка).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 152.

Коментарі (0)