ЗАКРІ́ПЛЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до
закріпити. Не можна працювати ножівкою без ручки
або з ручкою, що має тріщину чи слабко закріплена
(Практикум з машинознавства, 1957, 52); В той же день дослід
був проведений вдруге. Платівка була проявлена та
закріплена у міцнішому розчині гіпосульфіту (Натан Рибак,
Час, 1960, 721); Всесвітньоісторичні перемоги
радянського народу закріплені в Конституції СРСР
(П'ятдесят років КПРС, 1953, 20); Розмір господарства
характеризується не тільки закріпленою за ним
земельною площею, а й кількістю зайнятих у виробництві
людей (Колгоспник України, 11, 1961, 10);
// закріплено, безос.
присудк. сл. Під час фрезерування головним рухом є
обертання фрези, подача здійснюється столом, на
якому закріплено деталь (Методика викладання фрезерної справи, 1958,
140).
2. у знач. прикм. Який перебуває у чиємусь користуванні, віданні. Кожен колгосп і радгосп повинен не тільки одержувати якнайбільше продукції з закріпленої землі, а й господарювати ощадливо, розумно (Колгоспник України, 3, 1959, 2).