в означеннях
Тлумачення, значення слова «закривати»:

ЗАКРИВА́ТИ, аю, аєш, недок., ЗАКРИ́ТИ, ию, иєш, док., перех.

1. Загороджувати, затуляти кого-, що-небудь, робити невидимим або недоступним для удару, дотику і т. ін. А туман, неначе ворог, Закривав море І хмароньку рожевую (Тарас Шевченко, II, 1953, 178); Замість відповіді Регіна знову заллялася сльозами і закрила обличчя хусткою (Іван Франко, VI, 1951, 281); Мелашка скочила і закрила собою хлопця, сприйнявши рвучкий удар на себе (Іван Ле, Хмельницький, I, 1957, 20); І день пройшов, і ніч настала, закрила тьмою береги (Володимир Сосюра, II, 1958, 496);
//  перев. від кого—чого. Приховувати, укривати. Хотіла б я тебе, мов плющ, обняти, Так міцно, щільно і закрить од світа (Леся Українка, I, 1951, 208); В одному з.. боїв упав з раною в грудях радянський офіцер. Упав на городі серед високих конопель, і вони, мов ліс, обступили його довкола, закривши від людських очей (Володимир Гжицький, Чорне озеро, 1961, 14).
Закривати (закрити) грудьми див. груди.

2. Накладати, навішувати і т. ін. що-небудь поверх когось, чогось; накривати. Закриває [Річард] мокрим рядном статую (Леся Українка, III, 1952, 48); — Геть к бісу, не лізь! — одказав Жук і закрив голову подушкою (Панас Мирний, I, 1954, 335); Саїд Алі задумливо пройшовся по клавішах уверх, неначе розминаючи пальці, й різко закрив кришкою клавіатуру (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 60);
//  Цілком покривати собою що-небудь. Востаннє я побачив фігуру румуна на кормі.. Та його швидко закрила хвиля (Юрій Яновський, II, 1958, 74); Велике скло закривало стіл, поблискувало під світлом лампи (Вадим Собко, Зор. крила, 1950, 175); Надвечір вода закрила дно майбутнього ставка (Василь Кучер, Черв, вогонь, 1959, 38);
//  Затуляти очі, обличчя (перев. руками). Осліплений незвичним світлом, в'язень закриває очі руками (Леся Українка, II, 1951, 187); Шура закрила обличчя руками (Олесь Гончар, III, 1959, 184).

3. Складати, стуляти що-небудь розкрите, розгорнуте. Дитина розкриває й закриває рота, заплющує очі, затулює вуха, — скрізь додивляється, над усім думає (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 27); Не стелившись, полягали спати, але чи склепив хто очі на часинку? Може, діти. А всі дивились у темряву, чи, може, хто й закрив повіки, і слухали, як тихо дзвеніла жура в хаті (Андрій Головко, II, 1957, 168); Хтось стукає в двері. Тадей Станіславович здригається, швидко закриває щоденник (Михайло Стельмах, I, 1962, 19);
//  Заплющувати (очі). Закриєш очі — і встають в уяві видіння гір, лісів, лугів, долин (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 258).
Закривати (закрити) очі див. око; Закривати (закрити) рота (рот) кому — примушувати кого-небудь замовкнути, не давати можливості висловитися. [Оксана:] Скажу, ще не так скажу. На шахті мені ніхто рота не закриє (Олександр Корнійчук. II, 1955, 147).

4. Те саме, що зачиняти 1. Закрив жандарм двері, а сам залишився біля них знадвору (Андрій Головко, II, 1957, 386); В салон повіяло штормовою прохолодою, і адмірал закрив ілюмінатор (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 54).

5. перен. Робити недоступним, неможливим для проходу, проникнення кого-, чого-небудь. Розтягнувшись майже на одинадцять верст в довжину, вал перетинав перешийок від моря до моря, наглухо закриваючи північні ворота до Криму (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 671); Варта на постах країни закриває ворогові вхід (Любомир Дмитерко, Вірші.., 1949, 17); Отам, де Бельбекська долина Іще не розправилась вшир, Морської піхоти частина Закрила проходи між гір (Микола Нагнибіда, Зустрічі.., 1955, 19).

6. перен. Робити другорядним, неважливим, відсовувати на задній план. Гарна врода, краса його очей, краса лиця неначе закривали собою просту матір, міщанина батька, не шляхетський рід (Нечуй-Левицький, I, 1956, 184); Пара очей, як невідомі, дорогі камні [камені], з дивно сумовитим чарівним блиском снували перед ним і закривали все навкруги... (Степан Васильченко, I, 1959, 302).

7. перен. Припиняти діяльність кого-, чого-небудь, забороняти щось. Три роки тому, як закрили в селі церкву, виніс дід з хатини всі ікони (Олесь Донченко, VI, 1957, 27);
//  Кінчати, завершувати ведення чого-небудь (зборів, судової справи і т. ін.). [Комісар:] Засідання делегатів закриваю. Розійдись! (Олександр Корнійчук, I, 1955, 31); Мабуть, у той день з промовами охоче виступили б усі, коли б не надійшов обідній час, і, щоб не порушувати режиму, який цінувався в санаторії над усе, довелося закрити збори (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 58); Сказали судді: «Правда — істина свята, Де Миші свідчать за Кота!» У рішинці вписали сміло: «Закрити діло!» (Микита Годованець, Заяча математ., 1961, 19).
Закривати (закрити) вологу, с. г. — розпушуючи землю, утримувати в ній весняні води. Щойно земля прошерхла, зразу ж почали закривати вологу (Спиридон Добровольський, Тече річка.., 1961, 177); Закривати (закрити) лапки (дужки) — ставити після слова або виразу лапки (дужки); Закривати (закрити) рахунок: а) про вкладника — забирати усі свої гроші з банку; б) про банк — припиняти видачу грошей за рахунком.
Закривати (закрити) лавочку, вульг. — припиняти якесь заняття, яку-небудь справу. Чув він, що газету стінну якусь будуть зачитувати, ну, треба й йому: «Може, доведеться й закрити цю лавочку» (Андрій Головко, II, 1957, 126).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 164.

Коментарі (0)