в означеннях
Тлумачення, значення слова «закурювати»:

ЗАКУРЮВАТИ, юю, юєш і рідко ЗАКУРЯТИ, яю, яєш, недок., ЗАКУРИТИ, урю, уриш, док.

1. перех. Покривати пилом, запорошувати. Василь місяць од місяця все новину уводить, то на лави гримає — стільців йому треба,.. то долівка курна, тільки убор закурює, ..то в хаті і тісно і жарко (Панас Мирний, IV, 1955, 117).

2. перех. Покривати кіптявою. У полоні наша мати, наша стара українська земля у полоні. Як обвал, звалився на неї ворог, затоптав підлим фашистським своїм чоботом, залив кров'ю, закурив пожежами, зганьбив шибеницями, пограбував (Олександр Довженко, III, 1960, 49);
//  Закопчувати, коптити.

3. перех. і без додатка. Запалювати (люльку, цигарку і т. ін.). Оце по обіді закурюємо цигарки (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 464); Витяг [Давид] кисет, став закурювати (Андрій Головко, II, 1957, 38); Балабуха курив люльку з довгим цибуком.., викурив одну, закурив другу, потім третю (Нечуй-Левицький, III, 1956, 96); — Дайте й мені закурити, — несподівано сказала Марія (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 371); Будем, брате, 3 багряниць онучі драти, Люльки з кадил закуряти (Тарас Шевченко, II, 1953, 344);  * Образно. Хрипкий далекий пароплав сигару закурив (Павло Тичина, I, 1957, 61).

4. тільки док., неперех., розм. Почати пиячити; запити, загуляти. Засумував свекор, ..а Яків запив... Страшно закурив Яків. Було таке, що попід шинками валявся (Панас Мирний, I, 1954, 229); Чолов'яга, як мур, як мак цвіте, ще краще, ніж парубком був, а якийсь приголомшений, мов тая тума. Ото тільки часами, як вирветься, та як закурить — тільки держись, шапко! П'є та й б'ється, й плаче! (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 79).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 175.

Коментарі (0)