в означеннях
Тлумачення, значення слова «закуритися»:

ЗАКУРИТИСЯ 1 див. закурюватися.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 175.

Коментарі (0)

ЗАКУРИТИСЯ 2, иться і ЗАКУРІТИСЯ, закуриться і рідко закуріється, док.

1. Почати диміти, виділяти дим; задиміти. Солома закурилась, потім спалахнула вогнем. Василько витяг до вогню руки... (Петро Панч, Син Таращ. полку, 1946, 61); Закурилися вогнища з сухих бур'янів (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 158);
//  безос. Згодом закурилося в хаті, а ще трохи й піч дихнула полум'ям (Яків Качура, Вибр., 1953, 439);
//  Запарувати. Закурілася земля, задиміла; пішов дощ, дрібний та тихий, мов крізь сито засіяв (Панас Мирний, I, 1954, 355).

2. Огорнутися здійнятою курявою, здійнятим з землі снігом і т. ін. Вже на вечірньому прузі було сонце, коли, нарешті, Ярема помітив, як закурилася вдалині дорога. Хтось їхав (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 159); Вітер зривався спершу несміливо, степ злегка закурився сніговим пилком, потім почали виникати білі змійки (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 235);
//  Оповитися, огорнутися чим-небудь (туманом, млою і т. ін.). У небі почали то там, то там витикатися зірочки, долина закурілася туманом (Панас Мирний, I, 1954, 170); Вже третю добу сіє на полонині дрібний мачкатий дощик. Закурились верхи, закуталось небо, і в сірій мряці пропали гори (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 323).

3. Здійматися в повітря, стелитися, витися над землею (про дим, куряву, сніг і т. ін.). Дим закурився з кадила (Павло Грабовський, I, 1959, 137); Довгождана пилюка квітневих доріг! Уперше в цьому році закурилася ти над військами (Олесь Гончар, III, 1959, 298). Аж (тільки) закуриться (закурилося), безос. — уживається на позначення дуже швидкого руху. — Переночуйте ви тут, а завтра.. курнемо в село так, що аж закуриться (Іван Франко, II, 1950, 51); От він і сів на бричку: «торкай!» — і тільки закурилось (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 117).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 175.

Коментарі (0)