в означеннях
Тлумачення, значення слова «закуток»:

ЗА́КУТОК, тка, чол.

1. Місце, де сходяться дві внутрішні сторони предмета; куток. Ніч. Зачинена добре убога хатина.. Тільки мріється, начеб у чорній тіні... Висить мокра рибальськая сіть при стіні; У далекому закутку мисник видніє (Леся Українка, IV, 1954, 261); Сниться хатка невеличка, Повні закутки книжок (Павло Грабовський, I, 1959, 397); Ніхто не помічав принишклої в темному закутку постаті (Леонід Смілянський, Пов. і опов., 1949, 34);
//  Найвіддаленіша або малопомітна частина приміщення, двору, садиби і т. ін. Олег пішов у закуток, за піч, і там обережно розірвав конверта (Олесь Донченко, Вибр., 1948, 18); Полюбляв він сидіти десь у закутку та щось майструвати (Арсен Іщук, Вербівчани, 1961, 7); Майже кожен мешканець мав у тому дворі свій закуток, де містилась повіточка для топлива (Іван Ле, Право.., 1957, 32);
//  Взагалі віддалене, малопомітне місце. Тут [у пущах] було безліч таємних закутків (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 371);
//  перен. Таємне, заховане від людського ока місце (душі, серця і т. ін.). Почував [Боровий], ніби Христя залишила в ньому якусь частку самої себе, заховалася в якомусь закутку його душі, і несила йому позбутися її (Ярослав Гримайло, Незакінчений роман, 1962, 17); І чомусь саме тепер дід Дунай.. згадав те, що лежало в найдальшому, найпотаємнішому і до болючих сліз теплому закутку його пам'яті... (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 432).
 Усі (всі) закутки; По всіх закутках — скрізь. Винишпорили [хлопці] всі закутки — нема. Оглянули подвіруя. Під повіткою солому перерили — не знайшли нічого, а пахне закваскою (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 36); Незабаром після дощу прибігли в ліс діти збирати гриби. По всіх закутках нишпорили вони, і кожен з них набрав повен кошик (Оксана Іваненко, Ліс. казки, 1954, 8); З усіх закутків — звідусіль, З усіх кутків і закутків діти кинулися до казана, обсіли довкола (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 15).

2. Маленьке, тісне приміщення; комірчина. Мовчки взяв він газету і пішов до свого кабінету, як називався маленький закуток, відгороджений фанерними стінками (Семен Журахович, Опов., 1956, 10);
//  Взагалі притулок, домівка. Це одиноке світло серед сонного села було немов останнім «прощавай» рідного закутка (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 338); О вітре, ти надто знахабнів цієї зими. Ти замітаєш стежки й дороги, ти приковуєш людей до теплих закутків (Іван Кириленко, Вибр., 1960, 282).

3. перен. Місцевість, віддалена від великого адміністративного і культурного центру; глушина. Льотчик знає усі шляхи в найдальші закутки області (Василь Кучер, Засвітились вогні, 1947, 66); Здавалось, що війна зовсім обминула цей тихий, мов оранжерея, закуток чеської землі (Олесь Гончар, III, 1959, 446);
//  Віддалена від центру частина міста, села і т. ін. Часом оце серед ночі в одному закутку містечка схопиться полум'я й покотиться од кінця до кінця, піднімаючи червоні язики до самого неба (Нечуй-Левицький, I, 1956, 50).
Зайти в глухий закуток — опинитися в безвихідному становищі. Його стосунки з Варварою Олексіївною зайшли в глухий закуток, а Васса щодень ставала непримиренніша (Григорій Епік, Тв., 1958, 200).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 176.

Коментарі (0)