ЗАКВА́СКА, и, жін.
1. Речовина, що викликає кисле бродіння. Щоб мати молочнокисле бродіння, до корму додають закваску чистих культур (Наука і життя, 1, 1960, 22).
2. тільки одн., перен. Основа характеру, риси вдачі, поведінки, закладені в людині і виховані з дитинства. Закваска в неї [учительки] крута, робоча. Уся в батька. Одразу прижилася в Ковалівці (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 451); — Ото гонор! — примружив він блакитно-фарфорові очі. — Ото шляхетська закваска! (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 270).