ЗАКВІ́ТЧАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до заквітчати. Вся голова в Василини була кругом заквітчана синіми волошками (Нечуй-Левицький, II, 1956, 36); Зацікавлено оглядала [Ніна] низенькі стіни, оздоблені вишиваними рушниками та заквітчані пучками пахучого зілля (Спиридон Добровольський, Тече річка.., 1961, 305); Заквітчані у зелень береги, посинені вечором далі заплав (Михайло Чабанівський, Тече вода.., 1961, 11); На сцені красувався величезний макет герба Радянського Союзу, заквітчаний прапорами всіх республік (Дмитро Ткач, Плем'я.., 1961, 277); Внизу лежало заквітчане левадками, гаями й садками моє місто Валки (Петро Панч, В дорозі, 1959, 34).
2. у знач. прикм. Який заквітчався, убрався квітами, зіллям. І дівчата заквітчані 3 парубками гомонять (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 245).