в означеннях
Тлумачення, значення слова «заквилити»:

ЗАКВИЛИТИ, лю, лиш, док.

1. неперех. Почати квилити (про людей). В колисці зо сну заквилила дитина (Степан Васильченко, I, 1959, 216); На порозі, пов'язана чорною хусткою, мати обняла обох — сина і мовчазну невістку, — заквилила (Володимир Бабляк, Вишневий сад, 1960, 398);  * Образно. [Єфрем:] Чую в собі я, що відтоді, як зустрівсь з тобою, ..душа моя заквилила і не знав супокою... (Марко Кропивницький, IV, 1959, 358).

2. неперех. Почати видавати жалібні звуки, схожі на крик, стогін (про птахів, звірів). Заквилила чайка — й разом перенесла його думку на село (Панас Мирний, I, 1949, 172).

3. перех. Почати жалібно співати, оплакуючи кого-небудь. Потім солому підпалили І плам'я [полум'я] трупи обняло, І вічну пам'ять заквилили, Аж сумно слухати було (Іван Котляревський, I, 1952, 272).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 141.

Коментарі (0)