в означеннях
Тлумачення, значення слова «закидати»:

ЗАКИДА́ТИ 1, аю, аєш, недок., ЗАКИ́ДАТИ, аю, аєш, док., перех.

1. Кидаючи, засипати, покривати, заповнювати, завалювати і т. ін. чим-небудь. У ті просвіти носили [баби] сніг, закидали їх (Панас Мирний, III, 1954, 10); Червонофлотці.. витяглися проти цистерн у два ряди, закидають їх піском, намагаються збити полум'я (Дмитро Ткач, Крута хвиля, 1956, 65); Старі панни закидали небожів кабінет валізами та скриньками (Нечуй-Левицький, II, 1956, 72); — Ой, не кричи, чуєш, бо нас тут гурт бабів, а ти один.. — вмить закидаємо тебе бурячинням (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 59);
//  безос. Зимою були великі сніги, так деінде закидало, що аршинів у три було (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 144).

2. перен. Давати багато запитань. Бабуня, занепокоєна, закидала її питаннями, на котрі внучка лише щораз густішими сльозами заливалася (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 15);
//  Навантажувати роботою, безліччю справ і т. ін. — Чом ви сюди не приходите гуляти? — Бо не маю часу. Тепер нас закидали роботою (Нечуй-Левицький, I, 1956, 198).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 142.

Коментарі (0)

ЗАКИДА́ТИ 2, аю, аєш, недок., ЗАКИ́НУТИ, ну, неш, док., перех. і без додатка.

1. Кидати що-небудь кудись, у певне місце (звичайно з розмахом і силою). Я над берегом і сміло Сак мій, зігнутий в дугу, Закидаю з човна в воду (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 143); — Це, мабуть, ..Параска закинула моє відро в кропиву (Нечуй-Левицький, II, 1956, 13); У старої тітки Оксани украв чобіт та закинув у ставок — нехай стара сидить у неділю дома та не шкандибає дозирать, де я Мотрю перестріну... (Марко Вовчок, VI, 1956, 276);
//  Викидати як непотрібне. Коли смеркло, вона [покоївка] разом з Лукією непомітно винесла останки блакитної чаші в сад і там закинула їх у зарослий колючим терном рів (Олесь Донченко, III, 1956, 62);
//  Підкидаючи, підхоплюючи різким рухом, поміщати на щось. — Ходімо, ходімо, — охоче обізвався славнозвісний кошовий, закидаючи на вухо крутого вуса (Остап Вишня, I, 1956, 328); Книшенків Іван чобота в грязюці загубив, а ми знайшли та на млин закинули (Андрій Головко, II, 1957, 87); Чоловік випростався, закинув на плечі мішок (Юрій Мушкетик, Серце.., 1962, 5);
//  перен. Силоміць поміщати куди-небудь (у в'язницю і т. ін.). — Ви скажіть сьому зухвальцю, ..Коли він складання віршів Бунтівничих не покине, То в тюрму його закину (Леся Українка, I, 1951, 384); Чоловік помовчав. Далі відповів: — Утекли вночі. Учора нас половили та й привели в оцю слободу, у панську конюшню закинули (Андрій Головко, I, 1957, 113);
//  перен. Засилати, завозити у певне місце. — Є такі дані, що диверсантів нам закидають (Олесь Гончар, Людина.., 1960, 17);
//  перен. Примушувати опинятися у непередбаченому місці. Як бачите, доля закинула мене аж у Крим (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 126); Потім, після смерті батька, життя закрутило його, закинуло аж у столицю (Михайло Чабанівський, Балканська весна, 1960, 251);
//  безос. Старший міліціонер Грушка, бойовий хлопець, якого закинуло сюди з Уманщини, чекав Джаліла Урунова (Леонід Первомайський, Невигадане життя, 1958, 63).
Закидати (закинути) вудку (вудочку) див. вудка; Закидати гадючку див. гадючка; Закинути гачок див. гачок; Закидати (закинути) оком див. око.

2. Піднімати різким рухом (звичайно про частини тіла). Вовтузиться [дитина], розкривається, тоненькі рученята за голову закидає (Степан Васильченко, I, 1959, 197); Малий Андрійко біг останнім, якось боком закидаючи ноги (Вадим Собко, Звичайне життя, 1957, 18); Черняк розкрив руки і закинув голову вгору, немов побачивши у височині журавлиний ключ (Олександр Довженко, I, 1958, 187).

3. Припиняти займатися чим-небудь, робити щось. — Віднині закидаю увесь свій промисл [виготовлення ложок] (Іван Франко, II, 1950, 135); Гірко мені стало. Думав усе закинути і поля не сіяти, дак малії діти... (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 337);
//  Припиняти користуватися чим-небудь. Якось йому крамарі.. кажуть: — Братику Данило! всім би ти чоловік, та коли б ти оту свитину закинув та ходив по-нашому — у каптані (Марко Вовчок, I, 1955, 96).
Закинути гадку див. гадка;

4. Натякати на щось, говорити про кого-, що-небудь непрямо. [Троян:] Та на острови [Курильські] треба посилати не чорт зна кого. Не пусту породу, не шлак, а людей.. [Костя Квач:] Ви це куди закидаєте, товаришу Троян? (Юрій Мокрієв, П'єси, 1959, 209); Нишком та скоком-боком таки доступилися дехто з людців та закинули панії про всякі економічні справи (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 66).
Закидати на догад (наздогад) буряків — натякати на щось. — Стій, я його зачеплю розмовою. А ти піддержуй. Може, що випитаємо. Я буду закидати на догад буряків, а ти помічай... (Панас Мирний, V, 1955, 102).

5. Уживати часом дивні чи незвичні для інших слова або словосполучення. Не раз уже в розмовах з нею він закидав такі слова, що вона не то дивувалася, не то жахалася його (Іван Франко, IV, 1950, 343); [Пріся:] Тепер я у їх найкраща дочка. [Кость:] З якого часу? [Пріся:] Саме з того часу, як почала зароблять гроші та їм посилать. Інколи батько закидає на «ви» (Степан Васильченко, III, 1960, 161).

6. Вказувати на недоліки, висловлювати зауваження з приводу чого-небудь, звинувачувати, докоряти. Голова вперто своє веде: — Мені тут закидали, мовби я розігнав кадри! (Костянтин Гордієнко, I, 1959, 593); В передвоєнний рік дехто з товаришів по інституту закидав йому надмірну мрійність (Натан Рибак, Час, 1960, 13).
Закидати (закинути) брехню кому — те саме, що Завдавати (завдати) брехню (див. брехня). — Як то вам, молодим людям, легко закидати старому брехню (Іван Франко, VI, 1951, 256).

7. розм. Поміщати у певне приміщення для відгодовування (свійських птахів, тварин). Витягли [наймички] з сажка гусаків з пару, що Івга було закинула; прийшло і їм лихо! (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 264); Не встигли ви того підсвинка в саж закинути, ..а ваш уже «підсвинок» у сажі не вміщається (Остап Вишня, I, 1956, 73).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 142.

Коментарі (0)