ЗАКИПАТИ, аю, аєш, недок., ЗАКИПІТИ, плю, тип; мн. закиплять; док.
1. Починати кипіти (у 1 знач.). Чути було, як на вогні в чавунку закипає й дме бульки вода (Семен Скляренко, Карпати, II, 1954, 62); На веранді шумів закипаючи старий, мабуть єдиний в селі, самоварчик (Микола Олійник, Чуєш.., 1960, 3); Огонь запалав і затріщав. Риба швидко закипіла (Нечуй-Левицький, II, 1956, 222).
2. перен., також чим. Починати дуже пінитися, бушувати (про море, ріку, хвилю і т. ін.). Набігаючи в своєму розгоні на каміння, ріка закипала піною, мов гарячий кінь, пирхала колючими бризками (Олесь Донченко, IV, 1957, 207); Знову закипіло Синє море (Тарас Шевченко, I, 1951, 61); Закипіла високая хвиля під веслами.., і скоро сиза імла сховала з очей малий човник (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 139); * Образно. Бігли в далеч.. зелені нитки ярини, кучерявились огірки, закипали білою піною гречки (Юрій Мушкетик, Чорний хліб, 1960, 100).
3. перен. Починати проявлятися з великою силою,
ставати дуже бурхливим (про яку-небудь дію, якесь
явище). Бої закипали з шаленою лютістю в кожному
провулку, в кожному домі... (Семен Журахович, Вечір.., 1958, 269);
Гей, закипіла на нивах робота! Косить і в'яже до поту
біднота (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 85); По всьому козацькому
табору закипіло життя, ніби люди не мали йти спати,
а збиралися так бучно в який похід (Осип Маковей, Вибр., 1956,
583);
// безос. Закипіло, заревло навкруги, аж річка
охнула й нестямно на всі боки захиталася (Панас Мирний, IV,
1955, 317).
♦ Так шкура й закипить на кому — хто-небудь буде
дуже побитий. Буду я розумна, не буду я тобі давати
грошей. Та як скажу, що се моє, так він мені каже: — Так
шкура на тобі й закипить! (Ганна Барвінок, Опов.., 1902,
287).
4. перен. Дуже збуджуватися, роздратовуватися.
— Чому ж ви не були? Де вас носило? — закипаючи, каже
Одарка (Панас Мирний, III, 1954, 135); Ото тільки й добра,
що Кузьма Харитонович легко закипає, але й відходить
швидко (Ярослав Гримайло, Незакінчений роман, 1962, 62); — Знаю,
чого Мирослав закипів так. Мислить, що князь
Мстислав вижене нас з Галича (Антон Хижняк, Д. Галицький,
1958, 167);
// чим. Починати пройматися, охоплюватися
яким-небудь почуттям. Поглядаючи на них, хмурились
повстанці, закипали злобою на тих, хто душив цих
людей газами є каменоломнях (Олесь Гончар, Таврія.., 1957,
365); Сиділи собі [селяни], як бабаки, по своїх селах,
варилися в чутках і хоч іноді аж закипали рішучістю,
але до діла не бралися — боялися свого безсилля
(Андрій Головко, II, 1957, 255).
5. перен. Наростати з великою силою (про почуття).
Сльози перестали текти, але з заціплених уст було
видно, що в його серці почало закипати щось недобре
(Іван Франко, III, 1950, 286); Рубін стоїть і ніби прислухається
до себе. Яке в нього закипає завзяття! (Іван Сенченко, На Батиєвій
горі, 1960, 6); Ольга не витримала. Ніздрі її роздулись
і затремтіли, в ній закипіла безкрая лють проти цієї
упертої дівчини (Іван Микитенко, II, 1957, 297);
// безос. Так і
закипіло в мене всередині. Не побігла, а полетіла додому
(Євген Кравченко, Квіти.., 1959, 177);
// тільки док., безос., з
інфін. Дуже закортіло робити що-небудь. І так бісеняті
аж закипіло того пива варити (Марко Вовчок, VI, 1956, 288).
♦ Закипає (закипіла) душа у кого, чия; Закипає
(закипіло) серце [кров'ю] у кого, чиє — хтось перебуває
в стані сильного переживання, викликаного обуренням,
злобою і т. ін. І чи не вперше так за всі роки закипіла
зібгана наймитська душа (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 185);
Чубенко мовчав, сидячи на коні, серце його закипало кров'ю
(Юрій Яновський, I, 1954, 285); Закипає (закипіла) кров у
кому — хтось перебуває в стані сильного збудження. Козак
скажено крикнув і підкинув нагай. Вся кров закипіла в
мені (Юрій Яновський, I, 1958, 87); Пахне соком землі. Чудовий
запах! Бачура вдихає його повними легенями, відчуває,
як в ньому закипає кров (Михайло Чабанівський, Тече вода.., 1961, 133);
Закипають (закипіли) сльози — виступають
(виступили) сльози від сильного переживання. Так говорив
отаман Бульба... Старі козаки стояли нерухомо, і сльози
закипали їм на старечих очах (Олександр Довженко, III, 1960, 37);
На густих Дашиних віях закипіли горючі сльози (Семен Журахович,
Даша, 1961, 26).
6. тільки 3 ос., розм. Загусати, запікатися згустками (про кров).