в означеннях
Тлумачення, значення слова «закипати»:

ЗАКИПАТИ, аю, аєш, недок., ЗАКИПІТИ, плю, тип; мн. закиплять; док.

1. Починати кипіти (у 1 знач.). Чути було, як на вогні в чавунку закипає й дме бульки вода (Семен Скляренко, Карпати, II, 1954, 62); На веранді шумів закипаючи старий, мабуть єдиний в селі, самоварчик (Микола Олійник, Чуєш.., 1960, 3); Огонь запалав і затріщав. Риба швидко закипіла (Нечуй-Левицький, II, 1956, 222).

2. перен., також чим. Починати дуже пінитися, бушувати (про море, ріку, хвилю і т. ін.). Набігаючи в своєму розгоні на каміння, ріка закипала піною, мов гарячий кінь, пирхала колючими бризками (Олесь Донченко, IV, 1957, 207); Знову закипіло Синє море (Тарас Шевченко, I, 1951, 61); Закипіла високая хвиля під веслами.., і скоро сиза імла сховала з очей малий човник (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 139);  * Образно. Бігли в далеч.. зелені нитки ярини, кучерявились огірки, закипали білою піною гречки (Юрій Мушкетик, Чорний хліб, 1960, 100).

3. перен. Починати проявлятися з великою силою, ставати дуже бурхливим (про яку-небудь дію, якесь явище). Бої закипали з шаленою лютістю в кожному провулку, в кожному домі... (Семен Журахович, Вечір.., 1958, 269); Гей, закипіла на нивах робота! Косить і в'яже до поту біднота (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 85); По всьому козацькому табору закипіло життя, ніби люди не мали йти спати, а збиралися так бучно в який похід (Осип Маковей, Вибр., 1956, 583);
//  безос. Закипіло, заревло навкруги, аж річка охнула й нестямно на всі боки захиталася (Панас Мирний, IV, 1955, 317).
Так шкура й закипить на кому — хто-небудь буде дуже побитий. Буду я розумна, не буду я тобі давати грошей. Та як скажу, що се моє, так він мені каже: — Так шкура на тобі й закипить! (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 287).

4. перен. Дуже збуджуватися, роздратовуватися. — Чому ж ви не були? Де вас носило? — закипаючи, каже Одарка (Панас Мирний, III, 1954, 135); Ото тільки й добра, що Кузьма Харитонович легко закипає, але й відходить швидко (Ярослав Гримайло, Незакінчений роман, 1962, 62); — Знаю, чого Мирослав закипів так. Мислить, що князь Мстислав вижене нас з Галича (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 167);
//  чим. Починати пройматися, охоплюватися яким-небудь почуттям. Поглядаючи на них, хмурились повстанці, закипали злобою на тих, хто душив цих людей газами є каменоломнях (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 365); Сиділи собі [селяни], як бабаки, по своїх селах, варилися в чутках і хоч іноді аж закипали рішучістю, але до діла не бралися — боялися свого безсилля (Андрій Головко, II, 1957, 255).

5. перен. Наростати з великою силою (про почуття). Сльози перестали текти, але з заціплених уст було видно, що в його серці почало закипати щось недобре (Іван Франко, III, 1950, 286); Рубін стоїть і ніби прислухається до себе. Яке в нього закипає завзяття! (Іван Сенченко, На Батиєвій горі, 1960, 6); Ольга не витримала. Ніздрі її роздулись і затремтіли, в ній закипіла безкрая лють проти цієї упертої дівчини (Іван Микитенко, II, 1957, 297);
//  безос. Так і закипіло в мене всередині. Не побігла, а полетіла додому (Євген Кравченко, Квіти.., 1959, 177);
//  тільки док., безос., з інфін. Дуже закортіло робити що-небудь. І так бісеняті аж закипіло того пива варити (Марко Вовчок, VI, 1956, 288).
Закипає (закипіла) душа у кого, чия; Закипає (закипіло) серце [кров'ю] у кого, чиє — хтось перебуває в стані сильного переживання, викликаного обуренням, злобою і т. ін. І чи не вперше так за всі роки закипіла зібгана наймитська душа (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 185); Чубенко мовчав, сидячи на коні, серце його закипало кров'ю (Юрій Яновський, I, 1954, 285); Закипає (закипіла) кров у кому — хтось перебуває в стані сильного збудження. Козак скажено крикнув і підкинув нагай. Вся кров закипіла в мені (Юрій Яновський, I, 1958, 87); Пахне соком землі. Чудовий запах! Бачура вдихає його повними легенями, відчуває, як в ньому закипає кров (Михайло Чабанівський, Тече вода.., 1961, 133); Закипають (закипіли) сльози — виступають (виступили) сльози від сильного переживання. Так говорив отаман Бульба... Старі козаки стояли нерухомо, і сльози закипали їм на старечих очах (Олександр Довженко, III, 1960, 37); На густих Дашиних віях закипіли горючі сльози (Семен Журахович, Даша, 1961, 26).

6. тільки 3 ос., розм. Загусати, запікатися згустками (про кров).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 143.

Коментарі (0)