ЗАЛАМУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАЛАМАТИ, аю, аєш, док., перех.
1. Згинати, загинати або
надломлювати щось. Чумаченко кинувся розгрібати пісок,
швидко, невпинно, по-собачому, заламуючи до крові нігті.
(Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 315).
Заламувати (заламати) пальці — загинати пальці.
Засідання правління йшло на диво спокійно і діловито.
Данило Осадчий тепер чомусь поспішав з будівництвом
греблі, зупиняв промовця, якщо той починав заламувати
пальці, перелічуючи всі «за» і «проти» (Михайло Чабанівський, Тече
вода.., 1961, 97); Заламувати (заламати) руки: а) сильно
загинати руки назад, за спину і т. ін.; б) згинаючи
руки, робити жест, який виражає горе, розпуку, відчай
і т. ін. І заставляло [життя] заламувати руки і
битись, битись об землю, в дикому бажанні згинути,
зникнути з сього світа, де щастя і горе так божевільно
сплелись... (Леся Українка, I, 1951, 205); Василина крикнула й
заридала. Вона пригадала есе, пригадала недавню страшну
подію над Россю й заламала руки (Нечуй-Левицький, II, 1956, 94);
Заламувати (заламати) шапку — надівати шапку
набакир. Проценко легко сів у сідло, прибрав поводки,
поправив риштунок, а потім лівою рукою заламав іще
більше високу шапку (Дмитро Бедзик, Дніпро.., 1951, 61).
2. розм. Випереджати, перевершувати кого-небудь
у чомусь. [Батько:] Кажуть, ти, сину, вчився
добре? [Мати:] Всі роки на відмінно йшов, всіх у класі
заламував (Олесь Гончар, Партиз. іскра, 1958, 45); [Ганна:]
Чула ти приказку про сірого вола, що робе [робить]
він до втоми, а його за те ще більш поганяють?
Отже, я либонь і сірого вола заламала б у ярмі (Марко Кропивницький, II,
1958, 21).
♦ Заламувати (заламати) ціну — дуже дорого
оцінювати що-небудь, правити надмірно велику суму
грошей за щось. — Ось ви скаржитесь, нібито шляхта
Залютувати
заламує казна-яку ціну на шкіру. А без шкір вам не
прожити (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 175); — Ціну
за похорон заламав, мабуть, неабияку, — підкрадався
Левко (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 52).