в означеннях
Тлумачення, значення слова «залепетати»:

ЗАЛЕПЕТАТИ, ечу, ечеш, док.

1. Почати лепетати, говорити невиразно, нескладно (перев. про дітей). Дівчинка, поклавши голівку на плече матері, міцно обхопила її шию своїми рученятами й залепетала: — Моя мама, моя мама (Гордій Коцюба, Нові береги, 1959, 138); — Дядько Марко! Дядько Марко! — через силу переводячи дух, таємниче залепетало хлоп'я (Яків Баш, Надія, 1960, 215);
//  Почати швидко говорити, іноді підлесливо, запобігливо. Аничка на це борзенько залепетала: — Бігме, паноченьку, правду вам кажу (Лесь Мартович, Тв., 1954, 40); — Що це ви, свахо, так мало випили? — припрошувала хазяйка. — Ой, буде, буде! — залепетала Кайдашиха (Нечуй-Левицький, II, 1956, 280); Дівчина стрімголов зіскочила з коня, залепетала: — Наливайківці? Та ж я до нього поспішаю!.. (Іван Ле, Наливайко, 1957, 301).

2. перен. Зашелестіти, тихо зашуміти. Зашуміла навколо ліщина, залепетали осики, і якось легше стало на серці (Леся Українка, III, 1952, 737); А день був тихий та теплий: хоч би тобі лист на дереві залепетавші птиця не щебече — тихо (Данило Мордовець, I, 1958, 57).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 183.

Коментарі (0)