в означеннях
Тлумачення, значення слова «заліплювати»:

ЗАЛІПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗАЛІПИТИ, іплю, іпиш; мн. заліплять; док.

1. перех. Покривати, заповнювати (про щось липке, клейке); обліплювати. Мокрий сніг бив у лице Василька, заліплював очі, налазив за комір... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 80);
//  безос. — А воно.. думало, — підморгнув дядько, — що тільки у нього в черепку ворушиться? А у Шевчуків то що? Глиною заліпило? Ба яке! (Яків Баш, Надія, 1960, 117).

2. перех. Закривати, замазувати, накладаючи що-небудь. Денис заліплює ранку бинтом (Олесь Гончар, III, 1959, 278); — Чи правда, що вони [бджоли] сплять узимку, заліпивши воском кожну щілинку вулика, щоб холод не проходив? (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 398);
//  Заклеювати. Візник.. уважно заліплював червоними губами цигарку (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 300); Матвій дав йому десятидоларовий папірець, а словак на його очах заліпив і Заадресував листа (Мирослав Ірчан, II, 1958, 260).
Заліплювати (заліпити) рот (роти, язики) кому — примушувати кого-небудь мовчати. — Нехай говорять. — А тож, ротів їм не заліпиш, — згоджуються всі і, задоволені, прощаються (Яків Качура, II, 1958, 48); Міцно липнуть вони [дукати] до посольських і сенаторських рук, коли треба заліплюють язики (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 222).

3. тільки док., неперех., кому, фам. Сильно вдарити. — Як хочете собі, пане Ігнатовський, а я таки не полінуюсь, встану та заліплю цій нахабі в морду. Він нам увесь рух справ затримує (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 112).
Заліпити ляпаса див. ляпас.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 191.

Коментарі (0)