в означеннях
Тлумачення, значення слова «залягати»:

ЗАЛЯГАТИ, аю, аєш, недок., ЗАЛЯГТИ, яжу, яжеш; мин. ч. заліг, лягла, ло; наказ. сп. заляж; док.

1. неперех. Лягати надовго або з якою-небудь метою. Восени залягав риба в ковбанях, Щоб немудрі якісь бачити сни... (Максим Рильський, II, 1960, 159); Семен з досади заліг і не йшов ні до якої роботи (Леся Українка, III, 1952, 638); Все це було дуже образливо, і Юра досхочу поплакав у закутку за канапою, коли батько, пообідавши, заліг спати (Юрій Смолич, II, 1958, 17);  * Образно. Смуток заліг у хаті, виглядає з усіх закутків (Дмитро Ткач, Жди.., 1959, 70);
//  Лягаючи, ховатися в укритті або розташовуватися де-небудь у засаді. Під час революції вона билась там [На Кавказі] з військом. Залягала в горах, робила трудні переходи, невтомима, як найкращий юнак (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 295); Сніжна хуртовина розгулялась по всьому, здавалось, світу. Все живе залягло, заховалося в землю, в лігва, в житла (Олександр Довженко, I, 1958, 311); Артем одвів своїх бійців кроків за півсотню бід залишених саней і наказав залягти впоперек шосе. Отут він і вирішив прийняти бій (Андрій Головко, II, 1957, 569); Василько таємниче заліг у бур'янах. Те ж саме зробили й інші хлопці (Петро Панч, II, 1956, 143);
//  тільки док. Злягти (про хвору людину). Як дуже залягла [бабуся], дак усе було пучкою показує на рот, води щоб давали. А мову одібрало (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 508).

2. неперех. З'являтися, скупчуватися де-небудь у великій кількості. Над обрієм залягали хмари (Іван Микитенко, II, 1957, 99); Понад містом, понад раннім Залягли тумани білі (Терень Масенко, Сорок.., 1957, 22); Потім вечір кине довгі тіні І роса під сливами заляже (Платон Воронько, Драгі.., 1959, 65);
//  перех. Покривати, заповнювати собою що-небудь. Підіймається туман, залягає глибину сцени (Гете, Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 359); — Ой, що ж мені по худобі, що худоба двір заляже? Поганая дружинонька молодому світ зав'яже! (Українські народні ліричні пісні, 1958, 202); Вулицю залягла густа купа народу (Іван Франко, VII, 1951, 436).

3. тільки недок., неперех., геол. Розміщуватися в земній корі (про породи, корисні копалини і т. ін.). Руда залягала неглибоко, на дві-три лопати від поверхні (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 314); Майже поруч із сіллю залягав друга досить цінна сировина — сірка (Іван Цюпа, Україна.., 1960, 90).

4. неперех. Утворюватися, виникати (про зморшки, заглибини і т. ін.). Аркадій замислився. Глибока зморшка залягла у нього між бровами (Олександр Копиленко, Земля.., 1957, 13); Вона спокійно глянула на них великими чорними очима, під якими залягли синюваті підківки (Семен Журахович, Звич. турботи, 1960, 172);  * Образно. І йому, і Русевичу здавалось, що залягла між ними глибоченна прірва (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 309).

5. неперех. Знаходитися де-небудь, займаючи якийсь простір; простягатися. Але що то там біліє по увгір'ю темно-синім? Чи сніги то залягають? Чи то хмари притаїлись? (Леся Українка, I, 1951, 396); Хома Хаєцький.. терпляче вдивлявся в кущуваті зарості, що залягали ліворуч попід висотою (Олесь Гончар, III, 1959, 116); Обабіч дороги залягли пасовиська (Юрій Смолич, Прекрасні катастрофи, 1956, 16).

6. неперех., рідко. Наставати. У вагоні залягає, як ворог в окопах, моторошна тиша (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 31); У хаті залягли вже густі сутінки (Володимир Гжицький, Опришки, 1962, 92); Вечір уже давно заліг за вікнами сталеливарного цеху, синій, зоряний (Вадим Собко, Біле полум'я, 1952, 219);
//  перех. Повністю охоплювати, оповивати. Вже й нічка настала, засяяли зорі, І темрява бір залягала (Леся Українка, I, 1951, 346).

7. неперех., перен. Міцно вкорінюватися, западати глибоко в душу, серце і т. ін. (про почуття, думки і т. ін.). Метушаться села, ..залягає в душах якась глуха ненависть [до панів] (Іван Франко, VIII, 1952, 7); В серце [Прохора] залягла журба (Іван Микитенко, II, 1957, 77); Згас, потьмарився блиск маминих очей, і на дні їх, здається, назавжди, заліг смуток (Василь Козаченко, Сальвія, 1959, 8); Видно, якась нерозв'язна дума залягла важким тягарем у його голові, бо на високому чолі не по літах глибокі пролягли зморшки (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 49).

8. неперех., перен. Припинятися, затихати (про вітер). Зовсім залягає вдалині вітер, ніби й не було його (Юрій Яновський, II, 1958, 50); Надвечір залягли за горами вітри (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 151).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 197.

Коментарі (0)