ЗАЛОМЛЮВАТИСЯ, юється, недок., ЗАЛОМИТИСЯ, омиться; мн. заломляться; док.
1. Те саме, що заламуватися 1. Безбородько вперше звернув увагу, що Суліман має оригінальне обличчя. Складалось воно з безлічі простих ліній, що заломлювались під прямими кутами (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 421); Гори ніби заломились гостро набік, і на невеличкому рівному клаптикові берега забілів новенький млин (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 97); Раптом солдат шпурнув келих під ноги. Руки його конвульсивно заломилися, очі розширилися (Михайло Чабанівський, Балкан, весна, 1960, 32); * Образно. На обличчі [Марії] лежала скорбота, брови заломились у невимовній тузі (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 142).
2. розм. Провалюватися. Гнався постом засідатель На чиюсь біду; Серед ставу заломився На тонкім льоду (Степан Руданський, Тв., 1956, 109).
3. фіз. Змінювати напрям руху при переході з одного середовища в інше (про світлові, звукові та інші хвилі). Ультразвуки мають властивість відбиватися і заломлюватися на поверхні поділу двох різних середовищ (Наука і життя, 8, 1963, 50); Сонячне проміння золотило згори поверхню того повітряного моря, де-де заломлюючися, блискало пурпуром або багровими пасмами (Іван Франко, III, 1950, 92).
4. тільки недок. Пас. до заломлювати 1, 3. Промені різної кольоровості неоднаково заломлюються призмою (Курс фізики, III, 1956, 322).