ЗАЛОЖИ́ТИ, ожу́, о́жиш, док., перех., рідко. Те Саме, що закласти. Онисько ходив на хаті, заложивши руки за спину, німий-мовчазний (Панас Мирний, IV, 1955, 40); В таку негоду заложити б скотині корму та пересидіти в теплій хаті... (Костянтин Гордієнко, I, 1959, 3); Троянці нап'яли всі жили Та вмиг [вмить] пролом і заложили (Іван Котляревський, I, 1952, 235); Стіл заставили пляшками, чарками, тарілками, заложили всякою їжею (Борис Грінченко, II, 1963, 278); Наклав [Марко] клямку на скобель і заложив тріскою (Натан Рибак, Дніпро.., 1953, 9); Часом так груди заложить, що й голосу не одведу... (Олекса Стороженко, I, 1957, 102); [Джовс:] Ми, пане майстре, хотіли заложити всі три гончарську спілку (Леся Українка, III, 1952, 94).