в означеннях
Тлумачення, значення слова «залунати»:

ЗАЛУНА́ТИ, ає, док.

1. Почати лунати, стати чутним. Оклик, що залунав із другого краю вулиці, вивів його з.. рівноваги (Іван Франко, VII, 1951, 188); Звідкіль і жарти ті візьмуться — І сміх дівочий залунає (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 425); Раптом залунали постріли і вигуки (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 12); Як рівний з рівними, я сяду серед вас, Хай піонерська пісня залунав... (Валентин Бичко, Сійся.., 1959, 52); Десь далеко басовито залунав грім (Євген Кравченко, Квіти.., 1959, 19); Незабаром у коридорі залунали чиїсь поспішні кроки (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 56);
//  безос. Всі знали пісню про Саву. І знов залунало полем, ще голосніше, ніж перше (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 158).

2. Почати видавати дзвінкі звуки. Залунав гурток [дітей], химерно Вирував навколо мене їх танок, бриніли співи (Леся Українка, IV, 1954, 163);
//  Лунко зазвучати. Вже спалахнула ранкова заграва на сході, вже залунали ранкові хори пташок у кущах (Юрій Збанацький, Між.. людьми, 1955, 26).

3. Сповнитися звуками (про ліс, гори і т. ін.). Співом пташки голосистої Залунав увесь лісок (Павло Грабовський, I, 1959, 321).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 195.

Коментарі (0)