в означеннях
Тлумачення, значення слова «заливати»:

ЗАЛИВАТИ, аю, аєш, недок., ЗАЛИТИ і рідше ЗАЛЛЯТИ, заллю, заллєш і рідко залляю, залляєш, док.

1. перех. Розливаючись, покривати собою або наповнювати що-небудь (про воду); затопляти. — Вода вже заливав Мартинків огород; от-от дійде до грядок картоплі! — крикнув один чоловік (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 101); Вода заливала його по коліна, потім по пояс, далі стала підходити під пахви, а він усе бив і бив з кулемета (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 68); Сходи в пристані море зовсім залило (Леся Українка, IV, 1954, 261); — Греблю прорвало й балку залило водою (Борис Грінченко, I, 1963, 425); Дощ не вщухає. Чи не заллє кузні? (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 21);  * Образно. А торжество, справді, як повінь, залляло все місто (Дмитро Ткач, Плем'я.., 1961, 14);
//  безос. [Терлецький:] У Чорноліса Порвало поршень. Став мотор. Вода фонтаном б'є. Все залило (Любомир Дмитерко, Драм. тв., 1958, 331);
//  перен. Наповнювати собою вщерть що-небудь (про світло, туман, звуки, запахи і т. ін.). Галявину, на якій сидів Микула, заливало місячне сяйво (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 100); Білі тумани заливали долину (Володимир Гжицький, Опришки, 1962, 104); Здригнувся старий Турецький ліс, прорізали постріли його тишу, розбудили, залили клекотом найтемніші нетрі його (Мирослав Ірчан, II, 1958, 80);
//  перен. Покривати, заповнювати собою який-небудь простір (про людей, тварин і т. ін.). Народ натовпом заливає вулиці, майдани (Нечуй-Левицький, III, 1956, 308); Раптом овеча отара залляла вулицю і сколихнула повітря нескладним беканням (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 16); Тому, що невистачало стільців, молодь залила собою столи та вікна, але й це не врятувало становища (Іван Кириленко, Вибр., 1960, 68);
//  перен. Охоплювати, заглушуючи все інше (про почуття). Якесь гірке розчаровання.. почало заливати її душу (Іван Франко, VII, 1951, 67); Серце йому заливає хвиля несподіваного, величезного щастя (Вадим Собко, Вогонь.., 1947, 206); Він усе зрозумів, і розпука залляла його серце (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 135).
Кров (рум'янець, сором і т. ін.) заливає (залила, залив і т. д.) обличчя (лице і т. ін.) — хто-небудь червоніє від збудження, захоплення, сорому і т. ін. Рум'янець розповзається до скронь і підборіддя, заливає повне обличчя (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 321); Навіть при місяці помітно було, як кров залила Марині лице (Андрій Головко, Літа.., 1956, 147); Параскіца зашарілась вся. Сором гарячою хвилею залляв її лице (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 271); Піт заливав (залив і т. д.) очі (лице і т. ін.) — про надмірне потіння від великого напруження, спеки і т. ін. Сонце стоїть десь над головою. Піт заливав очі, і солоно став на сухих губах (Олесь Гончар, III, 1959, 57); Піт зовсім залив його лице, річкою стікав по бороді, капав з носа. А дід одно бігав, носе [носить] вулики, підкурює їх, вощить та збирає рої (Панас Мирний, I, 1954, 192); Сльози заливають (залили і т. д.) очі (лице і т. ін.) — про великий плач, ридання. Сльози очі заливають, Що й на світ не гляну... (Павло Чубинський, V, 1874, 277); Кузьмін і сам незчувся, як його залили сльози, як у пориві глибокого й ніжного почуття рвучко схилився над комісаром, поцілував його холодіюче чоло (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 143).

2. перех. Обливати або забруднювати чим-небудь рідким. Ах! я чаєм листа залила (Леся Українка, V, 1956, 200);
//  Ллючись, потрапляючи на щось, залишати сліди. З носа пішла кров і залила лице (Степан Васильченко, I, 1959, 154); На третьому випаді розсік він Горленкові плече. Струмочок крові залляв його одяг, шабля випала з рук... (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 35).

3. перех. Гасити пожежу, вогонь водою або якокь небудь іншою рідиною. Як ось із неба дощ полився, В годину ввесь пожар залив (Іван Котляревський, I, 1952, 106); — Було б же тобі принести цебро води та залити вогонь, а він порозкидав по всьому степу (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 290);  * Образно. І чим мені залити той вогонь, щоб не палив того серденька — слізьми? (Леся Українка, I, 1951, 229);
//  безос. І згодом пояснив [кондуктор]: — Потекли труби, заливає топку (Андрій Головко, II, 1957, 457);
//  перен. П'ючи горілку і т. ін., заглушувати, тамувати в собі які-небудь почуття, забувати на деякий час про біду, горе і т. ін. І почав був Андрій-столяр до горілки припадати — заливав нею свої образи (Євген Кротевич, Сини.., 1948, 18); Останню чарку підніс [дід] Івановій жінці: — Випий, Мотре, для порядку. — Залий мужицьку біду, — обізвався Якубенко (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 34).
Заливати (залити) кров'ю що — чинити масові вбивства, проливаючи багато крові. Загомоніли на цитаделі гармати, щоб залити кров'ю повсталий Львів (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 167); Заливати (залити) сльозами (слізьми) що — плачучи, тамувати якісь переживання. Її серце розривалося від болю, і вона одно знала — усю ніч заливала його гіркими сльозами (Панас Мирний, IV, 1955, 52); Заливати (залити, залляти) хробака (черв'яка) [в серці] — тамувати горе, нудьгу пияцтвом. — Взяв я фляшку, і мене скортіло Випити її хоч половину, Аби в серці хробака залляти (Іван Франко, XIII, 1954, 339); Я не залив черв'яка, що точив мене безупинно, тра було якось інше рятуватись... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 260).

4. перех. Покривати що-небудь рідкою масою, здатною загусати, тверднути. На деяких вулицях міста топили у великих казанах смолу і заливали нею вибоїни в тротуарах (Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 286); — Буде час, — каже Воронцов, — ми наші грейдери теж заллємо таким асфальтом (Олесь Гончар, III, 1959, 207); Потім він поклав записку в порожню пляшку, міцно закоркував її, залив стеарином (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 210);
//  розм. Паяти дірявий посуд. — Майстровий я. Ладнаю відра, заливаю каструлі (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 196);
//  розм. Приклеювати латку на гумових виробах. На розі вулиці моєї, у голубому рундуку, Працює швець: то черевики Комусь латає нашвидку, То залива комусь калоші (Іван Нехода, Ми живемо.., 1960, 118).

5. перех. Наповнювати що-небудь, наливаючи якусь рідину, рідку масу. Служителі навшпиньках носили відрами воду й заливали чан (Олександр Ільченко, Серце жде, 1939, 145); Я допомагав помічникові машиніста чистити паровоз, ..відгвинчував ослаблі гайки, заливав мастилом маслянки (Леонід Смілянський, Сашко, 1957, 58);
//  Наливаючи води або якоїсь рідини в посуд, покривати нею що-небудь (при готуванні страви, напоїв і т. ін.). Для видалення солі промиту рибу вимочують, заливаючи її 2 л холодної води на 1 кг риби (Українські страви, 1957, 55); Олеся засипала й залила чай, сіла коло стола й задумалась... (Нечуй-Левицький, III, 1956, 136); — Орисю, ходи сюди. — Зараз. Тілечко [тільки] пшоно водою заллю (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 456);
//  Обливаючи чим-небудь, приправляти страву. — Ач, яке стегно: прямо — очима їж, — промовив [Пищимуха], положив його на тарілку і почав.. смачним перепеченим жиром з-під качки заливати (Панас Мирний, IV, 1955, 364);
//  перен. Примушувати кого-небудь їсти або пити щось у великій кількості. Ти не бійся, що я перетомлюся. Я з норми не виходжу, та й лікар потачки не дає, он знов риб'ячим жиром заливає (Леся Українка, V, 1956, 425); Як хвору дитину, заливали [пораненого] бульйоном, молоком, розтопленим маслом з медом (Василь Козаченко, Гарячі руки, 1960, 127).
Заливати (залити) голову (очі, памороки, пельку і т. ін.); Заливати (залити) за галстук (комір і т. ін.) — пити надміру алкогольні напої; пиячити. Пивна Севастяна Жигая ніколи не буває порожньою.., тут заливають часом свою очманілу голову ревниві парубки (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 83); — Чому ж ти навчиш? Ти б ще дужче залив очі, то більше б побачив, — не витерпіла Пріська, натякаючи на те, що Грицько прийшов випивши (Панас Мирний, III, 1954, 16); Всі були сердиті на нього: розвалив роботу, заливав за комір (Семен Журахович, Вел. розмова, 1955, 38); Заливати (залити, залляти) за шкуру сала кому — завдавати великого горя, страждань, неприємностей; дуже допікати кому-небудь. Добро, мавши діток У розкоші, — хвалиш бога... А вдові убогій, Мабуть, не до його, Бо залили за шкуру сала, Трохи не пропала (Тарас Шевченко, II, 1953, 49); — Ще вона мало натерпілася від тих панів, ще вони мало залляли їй сала за шкуру за часів панщизняних?! (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 102); Залити в кайдани, заст. — закувати в кайдани. Ой залили сотника Харька Шамраївці у кайдани (Словник Грінченка).

6. неперех., фам. Говорити неправду, вигадувати що-небудь. — Це ось він заливав, — недбало кинув Іван Петрович на шофера. — Каже, нібито я сам себе розбудив, власними своїми руладами... (Олесь Гончар, Маша.., 1959, 17); Петро слухав і думав, як би здихатися Гарика. Іванка теж спочатку терпіла, а потім зиркнула на Петра, підморгнула йому, мовляв, чуєш, як заливає... (Михайло Чабанівський, Тече вода.., 1961, 107).
Заливати гусара — вправно й дотепно розповідати, перемішуючи реальне з вигаданим. В'язні пересміюються, Іван підморгує мені — мастак, мовляв, цей староста, вміє гусара заливати (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 167).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 183.

Коментарі (0)