ЗАЛИВАТИ, аю, аєш, недок., ЗАЛИТИ і рідше ЗАЛЛЯТИ, заллю, заллєш і рідко залляю, залляєш, док.
1. перех. Розливаючись, покривати собою або
наповнювати що-небудь (про воду); затопляти. — Вода вже
заливав Мартинків огород; от-от дійде до грядок
картоплі! — крикнув один чоловік (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 101);
Вода заливала його по коліна, потім по пояс, далі стала
підходити під пахви, а він усе бив і бив з кулемета
(Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 68); Сходи в пристані море
зовсім залило (Леся Українка, IV, 1954, 261); — Греблю
прорвало й балку залило водою (Борис Грінченко, I, 1963, 425); Дощ не
вщухає. Чи не заллє кузні? (Микола Руденко, Остання шабля, 1959,
21); * Образно. А торжество, справді, як повінь,
залляло все місто (Дмитро Ткач, Плем'я.., 1961, 14);
// безос.
[Терлецький:] У Чорноліса Порвало поршень. Став
мотор. Вода фонтаном б'є. Все залило (Любомир Дмитерко, Драм.
тв., 1958, 331);
// перен. Наповнювати собою вщерть
що-небудь (про світло, туман, звуки, запахи і т. ін.).
Галявину, на якій сидів Микула, заливало місячне
сяйво (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 100); Білі тумани заливали
долину (Володимир Гжицький, Опришки, 1962, 104); Здригнувся
старий Турецький ліс, прорізали постріли його тишу,
розбудили, залили клекотом найтемніші нетрі його
(Мирослав Ірчан, II, 1958, 80);
// перен. Покривати, заповнювати
собою який-небудь простір (про людей, тварин і т. ін.).
Народ натовпом заливає вулиці, майдани (Нечуй-Левицький,
III, 1956, 308); Раптом овеча отара залляла вулицю
і сколихнула повітря нескладним беканням (Михайло Коцюбинський, II,
1955, 16); Тому, що невистачало стільців, молодь
залила собою столи та вікна, але й це не врятувало
становища (Іван Кириленко, Вибр., 1960, 68);
// перен. Охоплювати,
заглушуючи все інше (про почуття). Якесь гірке
розчаровання.. почало заливати її душу (Іван Франко, VII, 1951, 67);
Серце йому заливає хвиля несподіваного, величезного
щастя (Вадим Собко, Вогонь.., 1947, 206); Він усе зрозумів,
і розпука залляла його серце (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 135).
♦ Кров (рум'янець, сором і т. ін.) заливає (залила,
залив і т. д.) обличчя (лице і т. ін.) — хто-небудь
червоніє від збудження, захоплення, сорому і т. ін.
Рум'янець розповзається до скронь і підборіддя, заливає
повне обличчя (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 321); Навіть
при місяці помітно було, як кров залила Марині лице
(Андрій Головко, Літа.., 1956, 147); Параскіца зашарілась вся.
Сором гарячою хвилею залляв її лице (Михайло Коцюбинський, I, 1955,
271); Піт заливав (залив і т. д.) очі (лице і т. ін.) —
про надмірне потіння від великого напруження, спеки
і т. ін. Сонце стоїть десь над головою. Піт заливав
очі, і солоно став на сухих губах (Олесь Гончар, III, 1959,
57); Піт зовсім залив його лице, річкою стікав по бороді,
капав з носа. А дід одно бігав, носе [носить] вулики,
підкурює їх, вощить та збирає рої (Панас Мирний, I, 1954, 192);
Сльози заливають (залили і т. д.) очі (лице і т. ін.) —
про великий плач, ридання. Сльози очі заливають, Що
й на світ не гляну... (Павло Чубинський, V, 1874, 277); Кузьмін і сам
незчувся, як його залили сльози, як у пориві глибокого
й ніжного почуття рвучко схилився над комісаром,
поцілував його холодіюче чоло (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 143).
2. перех. Обливати або забруднювати чим-небудь
рідким. Ах! я чаєм листа залила (Леся Українка, V, 1956, 200);
// Ллючись, потрапляючи на щось, залишати сліди.
З носа пішла кров і залила лице (Степан Васильченко, I, 1959, 154);
На третьому випаді розсік він Горленкові плече.
Струмочок крові залляв його одяг, шабля випала з рук...
(Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 35).
3. перех. Гасити пожежу, вогонь водою або якокь
небудь іншою рідиною. Як ось із неба дощ полився, В
годину ввесь пожар залив (Іван Котляревський, I, 1952, 106); — Було б
же тобі принести цебро води та залити вогонь, а він
порозкидав по всьому степу (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 290);
* Образно. І чим мені залити той вогонь, щоб не палив
того серденька — слізьми? (Леся Українка, I, 1951, 229);
// безос. І згодом пояснив [кондуктор]: — Потекли
труби, заливає топку (Андрій Головко, II, 1957, 457);
// перен.
П'ючи горілку і т. ін., заглушувати, тамувати в собі
які-небудь почуття, забувати на деякий час про біду,
горе і т. ін. І почав був Андрій-столяр до горілки
припадати — заливав нею свої образи (Євген Кротевич, Сини.., 1948,
18); Останню чарку підніс [дід] Івановій жінці:
— Випий, Мотре, для порядку. — Залий мужицьку
біду, — обізвався Якубенко (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 34).
♦ Заливати (залити) кров'ю що — чинити масові
вбивства, проливаючи багато крові. Загомоніли на
цитаделі гармати, щоб залити кров'ю повсталий Львів
(Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 167); Заливати (залити)
сльозами (слізьми) що — плачучи, тамувати якісь
переживання. Її серце розривалося від болю, і вона одно
знала — усю ніч заливала його гіркими сльозами
(Панас Мирний, IV, 1955, 52); Заливати (залити, залляти)
хробака (черв'яка) [в серці] — тамувати горе, нудьгу
пияцтвом. — Взяв я фляшку, і мене скортіло Випити її хоч
половину, Аби в серці хробака залляти (Іван Франко, XIII,
1954, 339); Я не залив черв'яка, що точив мене безупинно,
тра було якось інше рятуватись... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 260).
4. перех. Покривати що-небудь рідкою масою,
здатною загусати, тверднути. На деяких вулицях міста
топили у великих казанах смолу і заливали нею вибоїни
в тротуарах (Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 286); — Буде час, —
каже Воронцов, — ми наші грейдери теж заллємо таким
асфальтом (Олесь Гончар, III, 1959, 207); Потім він поклав
записку в порожню пляшку, міцно закоркував її, залив
стеарином (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 210);
// розм.
Паяти дірявий посуд. — Майстровий я. Ладнаю відра,
заливаю каструлі (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 196);
// розм.
Приклеювати латку на гумових виробах. На розі
вулиці моєї, у голубому рундуку, Працює швець: то
черевики Комусь латає нашвидку, То залива комусь
калоші (Іван Нехода, Ми живемо.., 1960, 118).
5. перех. Наповнювати що-небудь, наливаючи якусь
рідину, рідку масу. Служителі навшпиньках носили
відрами воду й заливали чан (Олександр Ільченко, Серце жде, 1939, 145);
Я допомагав помічникові машиніста чистити паровоз,
..відгвинчував ослаблі гайки, заливав мастилом
маслянки (Леонід Смілянський, Сашко, 1957, 58);
// Наливаючи води або
якоїсь рідини в посуд, покривати нею що-небудь (при
готуванні страви, напоїв і т. ін.). Для видалення солі
промиту рибу вимочують, заливаючи її 2 л холодної води на
1 кг риби (Українські страви, 1957, 55); Олеся засипала й
залила чай, сіла коло стола й задумалась... (Нечуй-Левицький,
III, 1956, 136); — Орисю, ходи сюди. — Зараз. Тілечко
[тільки] пшоно водою заллю (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 456);
// Обливаючи чим-небудь, приправляти страву. — Ач,
яке стегно: прямо — очима їж, — промовив [Пищимуха],
положив його на тарілку і почав.. смачним
перепеченим жиром з-під качки заливати (Панас Мирний, IV,
1955, 364);
// перен. Примушувати кого-небудь їсти або
пити щось у великій кількості. Ти не бійся, що я
перетомлюся. Я з норми не виходжу, та й лікар потачки
не дає, он знов риб'ячим жиром заливає (Леся Українка, V,
1956, 425); Як хвору дитину, заливали [пораненого]
бульйоном, молоком, розтопленим маслом з медом (Василь Козаченко,
Гарячі руки, 1960, 127).
♦ Заливати (залити) голову (очі, памороки, пельку
і т. ін.); Заливати (залити) за галстук (комір і т. ін.) —
пити надміру алкогольні напої; пиячити. Пивна
Севастяна Жигая ніколи не буває порожньою.., тут
заливають часом свою очманілу голову ревниві парубки (Анатолій Шиян,
Баланда, 1957, 83); — Чому ж ти навчиш? Ти б ще
дужче залив очі, то більше б побачив, — не витерпіла
Пріська, натякаючи на те, що Грицько прийшов
випивши (Панас Мирний, III, 1954, 16); Всі були сердиті на нього:
розвалив роботу, заливав за комір (Семен Журахович, Вел. розмова,
1955, 38); Заливати (залити, залляти) за шкуру сала
кому — завдавати великого горя, страждань,
неприємностей; дуже допікати кому-небудь. Добро, мавши
діток У розкоші, — хвалиш бога... А вдові убогій,
Мабуть, не до його, Бо залили за шкуру сала, Трохи не
пропала (Тарас Шевченко, II, 1953, 49); — Ще вона мало
натерпілася від тих панів, ще вони мало залляли їй сала за
шкуру за часів панщизняних?! (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 102);
Залити в кайдани, заст. — закувати в кайдани.
Ой залили сотника Харька Шамраївці у кайдани (Словник Грінченка).
6. неперех., фам. Говорити неправду, вигадувати що-небудь.
— Це ось він заливав, — недбало кинув Іван Петрович
на шофера. — Каже, нібито я сам себе розбудив,
власними своїми руладами... (Олесь Гончар, Маша.., 1959, 17);
Петро слухав і думав, як би здихатися Гарика. Іванка
теж спочатку терпіла, а потім зиркнула на Петра,
підморгнула йому, мовляв, чуєш, як заливає... (Михайло Чабанівський,
Тече вода.., 1961, 107).
♦ Заливати гусара — вправно й дотепно
розповідати, перемішуючи реальне з вигаданим. В'язні
пересміюються, Іван підморгує мені — мастак, мовляв, цей
староста, вміє гусара заливати (Юрій Збанацький, Єдина, 1959,
167).