ЗАМЕШКУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАМЕШКАТИ, аю, аєш, док.
1. неперех., розм. Поселятися де-небудь чи в когось. В кімнаті, в якій траплялося замешкувати Тютюнникові, ..він завжди надвішував у бронзовій оправі півметрового розміру портрет Наполеона I (Остап Вишня, I, 1956, 271); Якоб пішов на схід. У маленькому Хогсварті жили родичі його покійної дружини, він замешкав у них (Павло Загребельний, Європа 45, 1959, 319).
2. перех., діал. Займати під житло. Дальші дві комнаті [кімнати] замешкували якісь панночки (Василь Стефаник, II, 1953, 14); Три з них [кімнат] замешкували господиня, її сестра Марія Василівна і дочка господині Сашенька (Володимир Гжицький, Вол. надії, 1963, 14).