в означеннях
Тлумачення, значення слова «заміняти»:

ЗАМІНЯТИ 1, яю, яєш і ЗАМІНЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗАМІНИТИ, міню, міниш, док., перех.

1. що. Використовувати, вживати, ставити і т. ін. замість чого-небудь щось інше. Якось лагодив я на хазяйській хатині димаря: цеглу, що вивітрилась, заміняв новою (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 11); З самого рання трудяться вони удвох з Корнієм, замінюють трос (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 54); Слово «гроза» я замінив словом «буря» (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 229); Я тобі пораю: збери геть-чисто усі свої вчені книжечки, хрест-навхрест зв'яжи їх ремінчиком, заміни панські шовкові сорочки на полотняні, попрощайся з розкошелюбством і йди з мого достатку, з моєї кам'яниці в народ (Михайло Стельмах, I, 1962, 108);
//  Виявляти одні почуття, настрої і т. ін. замість інших. Традиційно міщанською улесливістю на людях замінюють [деякі люди] сердечну теплоту взаємин (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 14);
//  кого. Замість одного спеціаліста, працівника призначати іншого. Наше завдання — шляхом досвіду залучати в широких розмірах спеціалістів, заміняти їх, підготовляючи новий командний склад, нове коло спеціалістів, які повинні навчитися надзвичайно важкої, нової і складної справи управління (Ленін, 30, 1951, 221).

2. також із сл. собою. Використовуватися, вживатися замість іншого; виступати у функції чого-небудь. Це [пожежі] була їм одним-одна публічна розвага, що заміняла собою все: і концерти, й реферати, і театр, і клуб (Степан Васильченко, I, 1959, 377); Повз шкіряне запинало, що заміняло двері, в ярангу вдерся холодний вітер (Микола Трублаїні, I, 1955, 285); Залізобетон замінив цеглу — одвічний традиційний матеріал (Вітчизна, 9, 1964, 203);
//  кого. Виконувати чиюсь роботу, чиїсь функції, ставати на чиєсь місце; заступати, заміщати. [Командор:] Прошу вас пам'ятати, що нам належить перше місце всюди, бо ми його займати можем гідно, і нас ніхто не може замінити (Леся Українка, III, 1952, 379); Наші трактористи — це механізатори широкого профілю. Вони і машиністи, і комбайнери, і шофери. В будь-який час один одного замінять (Радянська Україна, 22.III 1961, 2);
//  Бути рівноцінним кому-, чому-небудь. Справжнім чудом техніки є крокуючий екскаватор. Він замінює до десяти тисяч землекопів (Літературна газета, 5.IV 1961, 3); Сонька любила брата з ревністю ведмедиці. Кожному, хто смів його ображати, вона ладна була перервати горлянку. Вона замінила йому матір (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 155).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 211.

Коментарі (0)

ЗАМІНЯТИ 2, яю, яєш, док., перех., кого, що на кого — що, заст., розм. Те саме, що проміняти. — Я в своєї дитини ні за що... Вона мене не шанує, не поважає! Вона мене заміняла на свекруху, вона мене заміняла на свого чоловіка... Чи вроду вони кохали її, як я, мати рідна!.. (Марко Вовчок, I, 1955, 239);
//  також без додатка. Обміняти. [Ганна:] Ведемо оце дещо з худібки у ярмарок; думка.. продати або заміняти (Марко Кропивницький, II, 1958, 34).
 Заміняти [святий] хліб — за народним звичаєм, під час сватання одержати від нареченої хліб замість принесеного на знак згоди вийти заміж. До Насті заслав старостів удовець з другого села. Старости заміняли хліб. Справили весілля (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 77).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 211.

Коментарі (0)