ЗАМІСТЬ, прийм. Сполучення з прийм. замість виражають відношення заміни, заміщення, обміну.
1. з
род. в. Уживається при вказуванні на заміну кого-,
чого-небудь кимсь або чимсь іншим. В кутку під
божницею замість стола стояла узесенька примостка
на чотирьох паколах, убитих в землю (Панас Мирний, IV,
1955, 287); — Отож, громадяни європейці, — раптом
звертається подоляк до уявної громади європейців, —
отож! Не для того ми вас визволяли, щоб ви замість
старих фашистів та понаставляли нових, у
демократичних штанях! (Олесь Гончар, III, 1959, 206); Замість
відповіді мати голосно сміється (Олесь Донченко, V, 1957, 9);
// Уживається при вказуванні на особу, роботу якої
виконує хтось інший. Занедужав Микола — і Іван
замість нього пильнує ватри (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 329);
// у сполуч. із сл. бути, служити і т. ін.
Уживається на означення того, що якась особа або
предмет виступає у ролі, функції кого-, чого-небудь.
— Не держіть мене як дочку, нехай я буду вам замість
наньмички [наймички] (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 58);
Шматочки мармуру на вулицях Помпеї Колись служили
замість ліхтарів (Любомир Дмитерко, В обіймах сонця, 1958, 101);
// у сполуч. з інфін., розм. Уживається при вказуванні
на яку-небудь дію, що могла б відбутися, але була
замінена іншою. [Парвус:] Дивно! Патриції, замість
іти на збори, ведуть якісь балачки по кутках! (Леся Українка,
II, 1951, 427); — Дорогу до кращих результатів
запиняє нам та ж сама темнота молдуван, бо, замість
помагати нам у боротьбі, вони шкодять їй,
причиняються до розповсюдження філоксери (Михайло Коцюбинський, I, 1955,
201).
2. Уживається в складнопідрядному реченні як частина складеного сполучника замість того, щоб при вираженні заміни однієї дії іншою. А там, з другого кінця, край верб, школярі, замість того, щоб у школу йти.., зібравшись у купку, та сконпоновали [скомпонували] віршу на свого дяка (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 174); — Ти б, сину, замість того, щоб лежати, то хоч сестер навчив би читати (Панас Мирний, I, 1954, 154).