в означеннях
Тлумачення, значення слова «замітати»:

ЗАМІТАТИ, аю, аєш, недок., ЗАМЕСТИ, ету, етеш, док.

1. перех. і без додатка. Мітлою, віником збирати де-небудь, з якоїсь поверхні сміття. Мотря замітала сіни (Нечуй-Левицький, II, 1956, 283); Двірники.. замітали вулиці й поливали тротуари з довгих шлангів (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 41); Рубін узяв мітлу, замів біля порога (Іван Сенченко, На Батиєвій горі, 1960, 20);
//  тільки недок., чим. Рухаючись, торкатися поверхні землі, підлоги і т. ін. нижнім краєм занадто довгого одягу. Круглий і грубий в своїй ватній шинелі, Доря промчався до риштовання, замітаючи полами глину, гублячи синій картуз і розкриваючи широко руки (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 379); Вилетів один танцівник, пішов навприсядки, замітаючи землю матнею (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 47).
Замітати (замести) сліди чого і без додатка — знищувати, приховувати все, що може викрити чиї-небудь вчинки, дії або бути доказом злочину. Практичний рахівник узяв собі добре правило: бути обережним і своєчасно замітати сліди (Іван Кириленко, Вибр., 1960, 292).

2. перех., перев. чим. Засинати, покривати кого-, що-небудь чимось сипким (снігом, піском і т. ін.). В глибоких заметах брьохають коні, Хуга замітає снігом дорогу, Мов пекло у полі — світа не видко! (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 430); Хукни ти, моя дружино, У віконечко на скло: Подивись, як замітає Сніг і церкву і село (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 112); Про чорні бурі говорив [червоноармієць]. Про летючі піски, що все живе замітають... (Олесь Гончар, II, 1959, 342);
//  безос. Зима. Замело і ліси і степи... (Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 340).

3. тільки док., неперех., безос. Почати мести, сипати снігом; завіяти (про хуртовину і т. ін.). Перед різдвяними святами вдарили морози. Замело, завихрило надворі (Микола Олійник, Леся, 1960, 40).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 213.

Коментарі (0)