ЗАМІ́ТКА, и, жін.
1. Короткий запис, зроблений з
метою зберегти в пам'яті якесь спостереження, думку
і т. ін. Його [Івана Вишенського] замітки короткі й
сухі: але сучасна етнографія допомагає відновити —
хоча б приблизно — картини і образи, що виникали в
спогадах афонського ченця, коли він писав ці рядки
(О. І. Білецький, Від давнини до сучасності, I, 1960, 131);
// Невелика стаття,
повідомлення в газеті, журналі, збірнику. Маю знов
писати дещо до австрійських, земляцьких і
німецьких журналів, так всякі замітки (Леся Українка, V,
1956, 424); Улас. був переконаний, що з цим
[зловживанням службовим становищем] миритися не можна,
і написав замітку в обласну газету (Григорій Тютюнник, Вир, 1964,
149).
Брати (взяти) на замітку: а) (кого) брати під
особливий нагляд. — Но, но, ти не дуже, — загрожує йому
поліцай, — візьму на замітку! Хіба я не знаю, чим ви
дихаєте... (Юрій Яновський, I, 1954, 165); б) (що) брати до
уваги; [Бути] на замітці в кого — перебувати під
особливим наглядом. Спиняє [німець] свій важкий погляд
на.. худорлявому плечистому юнакові. Він у нього на
замітці (Петро Колесник, Терен.., 1959, 342).
2. заст. Зауваження, висловлене вголос. О.
Артемій не раз діставав навіть замітку од консисторських
протоєреїв (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 164); Маня вешталася
нечутко коло столу з чаєм, закидаючи тут і там в мою
розмову з матір'ю і братом свої замітки (Ольга Кобилянська, III,
1956, 267).
Не в замітку кому — непомітно для кого-небудь.
І мені не в замітку, Як це сталось воно, Що мої
однолітки Вже дорослі давно (Андрій Малишко, Серце.., 1959, 166).