в означеннях
Тлумачення, значення слова «замовкати»:

ЗАМОВКА́ТИ, аю, аєш, недок., ЗАМО́ВКНУТИ, ну, неш; мин. ч. замовк і замовкнув, ла, ло; док.

1. Переставати говорити, співати; припиняти розмову, спів і т. ін. Помітивши сльози в Гафійчиних очах, вона замовкала (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 31); Чути було, як Проць приспівував: «Де, де-е, та де тому край?..» Як доходив до хати, то замовкав, а на воротях геть затих (Василь Стефаник, I, 1949, 22); Онися схаменулась, замовкла й трохи злякалась, чи не сказала вона часом чого дуже грішного (Нечуй-Левицький, III, 1956, 70); Замовк, нарешті, той, що сміявся. Востаннє оглядається (Олександр Довженко, I, 1958, 36);
//  перен. Переставати писати листи, припиняти листування з ким-небудь. Люба мамочко! То таки правда, що замовкли були ви всі, наче змовились (Леся Українка, V, 1956, 391).
Замовкнути навіки (навік) — умерти. «Ой. лишенько!.. — кричав недобиток: — Ой, рятуйте!..» І, захарчавши, замовк навіки (Панас Мирний, I, 1949, 232); Зайшла зоря, і встала Вега, замовкли хлопчики навік (Володимир Сосюра, II, 1958, 405).

2. Переставати видавати які-небудь звуки. Тут все скрегоче: птахи і комахи, Всю ніч, не замовкаючи й на мить (Любомир Дмитерко, Осінь.., 1959, 15); Собака, видно, брехнув на місяць і замовк (Михайло Стельмах, II, 1962, 110); Оркестр замовк, і стало тихо... (Павло Тичина, II, 1957, 147); І ми такої враз гучної утяли, Що аж замовкнули в житах перепели (Максим Рильський, II, 1946, 235);  * Образно. Війна не замовкала й на мить в усіх чотирьох секторах оборони, від Балаклави до Північної бухти (Василь Кучер, Голод, 1961, 162);
//  Переставати стріляти (про вогнепальну зброю). Замовкли гармати, Оніміли дзвони (Тарас Шевченко, II, 1953, 137); Коли третій міномет раптом замовк, вухо Черниша одразу вловило це (Олесь Гончар, III, 1959, 43);
//  тільки док., перен. Перестати битися (про серце). Як важко згадувать про все це, коли тебе уже нема. Коли твоє замовкло серце й замість очей лиш ями. тьма... (Володимир Сосюра, II, 1958, 346).

3. Переставати звучати, припинятися (про мову, спів, музику і т. ін.). На майдані пил спадав. Замовкав річ... (Павло Тичина, I, 1957, 56); Гасне світло прожекторів. Замовкають звуки оркестру (Дмитро Ткач, Арена, 1960, 127); Пісні соловейкові дзвінко-сріблисті! Невже ви замовкли, минули? (Леся Українка, I, 1951, 50); Ми на путі зметем усі загати, щоб на землі замовкнув гул гармат (Володимир Сосюра, Щастя.., 1962, 31).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 216.

Коментарі (0)