ЗАМОВЛЯТИ, яю, яєш, недок., ЗАМОВИТИ, влю, виш; мн. замовлять; док.
1. перех. Доручати
кому-небудь виготовити, виконати, підготувати або
доставити що-небудь у певний, наперед визначений
строк. — Станете ви коней добувати.. — ясно як день
їм буде, нащо ви коней замовляєте (Марко Вовчок, Вибр.,
1937, 106); Шляхтичі, й лицарі замовляли собі шоломи і
шаблі (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 7); Я заздалегідь
повинен знати, що Ви поїдете, щоб замовити для Вас
хату (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 437); Баба Явдоха, буркочучи,
сама віднесла шевцеві хромові заготовки й замовила
дівчинці черевики (Олесь Донченко, IV, 1957, 186);
// Просити
принести які-небудь страви або напої в їдальні, ресторані
і т. ін. В ресторані замовляли пиво, морозиво, якусь воду,
аби тільки сидіти тут у прохолоді й чекати вечора
(Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 14); Капітан замовив кіш вина,
щоби випити «на братерство» з новими товаришами
(Іван Франко, VI, 1951, 387);
// Домовлятися на телефонній
станції про розмову з ким-небудь, хто перебуває в іншому
населеному пункті. Катя взяла трубку, викликала
міжміську станцію і від імені першого секретаря райкому
замовила Терноград (Вадим Собко, Нам спокій.., 1959, 106).
2. перех. і без додатка, етн. Промовляти магічні
слова, вислови, які, за марновірними уявленнями,
маючи чаклунську силу, чинять вплив на кого-, що-небудь,
лікують хвороби, загоюють рани і т. ін. І ворожка
ворожила, Пристріт замовляла, Талан-долю за три шаги
З воску виливала (Тарас Шевченко, I, 1951, 283); Тугар.. вибирався
на лови, мов на війну, з запасом стріл і рогатин, зі
слугами й запасами живності, навіть з досвідним знахарем,
що вмів замовляти рани (Іван Франко, VI, 1951, 9); [Павло:]
Нема нуднішої болісті, як зуби. [Яким:] Є такі
знахарі, що замовляють (Марко Кропивницький, II, 1958, 354);
// від
чого. Робити невразливим до якої-небудь загрози,
небезпеки; відвертати від себе, від когось що-небудь.
От кулю замовлять хто вміє, — інше діло!.. Той —
на гармати гайда сміло! (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 130);
Кожний з.. гайдамацьких загонів мав свого ватажка чи
отамана, прозивались вони ще й характерниками, бо
замовляли од кулі (Олекса Стороженко, I, 1957, 273); Дід знав слово, як
замовити ліс і від порубу, й від потрави (Любов Яновська, I,
1959, 346);
Замовляти (замовити) кров — припиняти кровотечу,
застосовуючи замовляння (у 2 знач.). — Чоловік ногу
врубав.. — так кров і цебенить! Уже ми й стару Хомиху
кликали, щоб замовила кров (Борис Грінченко, II, 1963, 63).
♦ Зуби замовляти див. зуб.
3. неперех., заст., рідко. Те саме, що заговорювати 1. Чи стрівався він з простим чоловіком на вулиці — замовляв до нього його мовою, викав, ішов рядом, не боячись огудки (Панас Мирний, III, 1954, 190); Як же мені до її доступитись, як замовити? Страшно!.. (Ганна Барвінок, Опор.., 1902, 85).
4. тільки док., перех. і без додатка, розм., рідко. Те саме, що сказати. — Костянтину Петровичу мов шанування! — любенько замовив Проценко (Панас Мирний, III, 1954, 296); Антон поспішив замовити слово, що надійшов до неї попитати на відробіток насіння вівса (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 12). Замовити [добре (прихильне)] слово (словечко) за кого — звернутися до когось із клопотанням про кого-небудь. Моє прохання до Вас: замовте за мене д. Уманцеві прихильне слово (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 160); Перед виконробом та кухарками замовив [батько] за неї словечко, Ліні аж незручно було за цю його непотрібну протекцію (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 264).