в означеннях
Тлумачення, значення слова «замучувати»:

ЗАМУЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАМУЧИТИ, учу, учиш, док., перех.

1. Катуванням, тортурами доводити кого-небудь до смерті, загибелі. А жінка приговорювала: «..Покажи, чи не було якого свидітеля [свідка], як тебе замучували, як ти душу господу віддав?» (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 418); Батька ляхи замучили (Тарас Шевченко, I, 1951, 132); — Тільки тридцятеро козаків потрапило в полон, і турки замучили їх страшними муками (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 62).
 Замучувати (замучити) на смерть кого — катуючи, доводити кого-небудь до смерті, загибелі. Вони [руські князі] спустошували мордовські землі, полонених замучували на смерть, зацьковували їх собаками (Історія СРСР, I, 1956, 62).

2. Знесилювати, доводити до виснаження, примушувати страждати когось. Хвороба його замучила, в нього задавнена виразка шлунка, і все нема йому часу поїхати полікуватись (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 83).
 Сумління замучило (замучить) кого — хтось не може (не зможе) позбутися докорів власного сумління, гірко кається (буде каятись) у заподіяному. Як його [труп] стріне панна Анеля?.. її замучить сумління (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 263).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 226.

Коментарі (0)