в означеннях
Тлумачення, значення слова «замутити»:

ЗАМУТИТИ, учу, утиш, док., перех.

1. Док. до мутити 1. Налетіли гуси 3 далекого краю, Замутили воду В тихому Дунаю (Українські народні ліричні пісні, 1958, 452).
Замутити воду — внести неясність, навмисне заплутати яку-небудь справу. Каутський і тут уже спробував «замутити воду» і підмінити марксизм солоденьким примиренством з опортуністами (Ленін, 23, 1950, 98); Замутити голову (розум) чию (чий), кому — схвилювавши, позбавити здатності тверезо мислити, логічно міркувати. — Прости, Рустеме, за ті необачні слова, що я досі писала й говорила. Шайтан замутив тоді мій розум (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 157); Замутили любощі та ревнощі йому голову, запив-загуляв воїн і забув, по якій землі ходить (Іван І. Волошин, Дні.., 1958, 82); Замутити серце (душу) чиє (чию), кому — порушити чийсь спокій, вивести кого-небудь із стану душевної рівноваги. Воєнна буря закрутила, Латинське серце замутила, Завзятість всякого бере (Іван Котляревський, I, 1952, 192); І (й) води (водою) не замутить — про дуже тиху, сумирну людину. — Бач, бач. Оце той тихий! оце той, що й водою не замутить! — торохтів Власов (Панас Мирний, IV, 1955, 130); Вона [жінка] в нього така тиха, що і води не замутить (Михайло Стельмах, II, 1962, 23).

2. перен. Вивести із стану спокою; схвилювати. Невірная дружинонька весь рід замутила (Павло Чубинський, V, 1874, 628); Якась думка замутила й засмутила Кармеля, наче злякала, наче світ йому зав'язала (Марко Вовчок, I, 1955, 354);
//  Порушити (тишу, спокій і т. ін.). Навспинячки Христя ходила, щоб не замутити тії тиші, що панувала в хаті (Панас Мирний, III, 1954, 17).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 225.

Коментарі (0)