в означеннях
Тлумачення, значення слова «замикати»:

ЗАМИКАТИ, аю, аєш, недок., ЗАМКНУТИ, ну, неш, док., перех.

1. Зачиняючи що-небудь, брати на замок, ключ, засув і т. ін. Заперти було нічим хату; гаразд, що хоч до скрині замок є, а то ще й хату замикати (Панас Мирний, III, 1954, 35); Наталя вернулася з осторогою до дверей, замикає на ключ (Степан Васильченко, III, 1960, 349); Петушек сховав свою рідину в шафу, замкнув її, а ключ поклав собі в кишеню (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 18); Тітка Павлина закрила хвіртку і замкнула на два замки: ключем і на засув (Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 222);
//  розм. Затуляти, затикати чим-небудь. Вікно треба було замкнути подушкою, бо одна шибка була вибита (Леся Українка, III, 1952, 572);
//  перен. Служачи захистом, робити що-небудь неприступним для когось. По течії Рубайла вхід і вихід замикали два замки з валами та укріпленнями (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 379);
//  перен. Робити нечутливим, байдужим, позбавляти відвертості і т. ін. (серце, душу). [Д. Жуан:] Я вам готовий і в щасті і в нещасті помагати, хоч би від мене серце ви замкнули (Леся Українка, III, 1952, 361); Затулю вуха, замкну свою душу і буду кричати: тут вхід не вільний! (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 225).
Замикати (замкнути) рот (рота, уста): а) замовкати, нічого не говорити. Старий Чюрей навчив людей рот замикати (Марко Черемшина, Тв., 1960, 129); б) (кому) примушувати кого-небудь мовчати, робити мовчазним. Хто міг замкнути уста Шевченкові навіть під рекрутським ранцем і капральським буком? (Іван Франко, XVI, 1955, 377).

2. Залишати кого-, що-небудь у замкненому приміщенні, зберігати, ховати у чомусь, зачиненому на замок, ключ і т. ін. Замикали Настю — вона було таки втече; чи дверима, чи вікнами, а втече (Марко Вовчок, I, 1955, 267); Вона все держала ключі од хижки в себе, замикала туди все, що зоставалось од обіда (Нечуй-Левицький, III, 1956, 208); — Ця шинель найдорожча мені над усе в світі, — сказала Уляна, не випускаючи з рук шинелі. — Я її, тітонько, в скриню замкну (Олександр Довженко, I, 1958, 332);  * Образно. Та нині гріх замкнути У клітку вільну мисль (Іван Франко, XIII, 1954, 93);
//  Саджати в приміщення, що замикається; ув'язнювати. Люди робили панам задармо, а пани ще над ними збиткувалися, замикали у темні льохи та й били (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 160); На селах часто шарили жандарми, ..хапали комуністів, яких ще не встигли замкнути (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 108).

3. перен. З'єднувати кінці чого-небудь, стуляти щось. [Терень (блідий, виснажений, хворобливо блискав очима):] Товариші! Оточуйте Голощука! Замикайте коло! (Іван Микитенко, I, 1957, 171); Червона Армія замкнула кільце оточення, і гітлерівський Берлін здригався в останніх смертельних корчах (Вадим Собко, Серце, 1952, 56).
Замикати (замкнуто) очі див. око.

4. Охоплювати когось, щось, з'єднуючись кінцями; оточувати. Гнат розірвав конем коло, що замикало його з усіх боків (Григорій Тютюнник, Вир, 1960, 71); У гірку годину, Коли блокада у страшний ланцюг Замкнула горду Півночі перлину [Ленінград], — І тьму, і голод, і змагання він Ділив із непоборними братами (Максим Рильський, II, 1960, 330);
//  безос. З великим шумом, насуваючись одна на одну, випираючи на береги, йшла крига. Події [човни] затирало, бували години, коли, здавалося, їх зовсім замкне, розтрощить (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 623);
//  у що. Обмежувати що-небудь чимсь. [Мальванов:] Ви любите в усьому порядок, гармонію, намагаєтесь замкнути простір в точні межі (Іван Кочерга, II, 1956, 14).

5. тільки недок. Йти, рухатися останнім у ряду, колоні і т. ін. під час походу. Сагайда сам бере лотки і теж рушає, замикаючи роту (Олесь Гончар, III, 1959, 46); Замикав їхнє просування Гризлов (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 195);
//  Бути розміщеним останнім, крайнім. Низову частину обійстя замикала велика, на кілька сот овець, кошара (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 28).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 207.

Коментарі (0)