ЗАМИЛУВА́ННЯ, я, сер.
1. Найвищий ступінь задоволення, насолоди від когось, чогось. Мартин Прокопович з неприхованим замилуванням стежив за сином у відчинені двері (Олександр Копиленко, Навколо полум'я, 1961, 129); На вежі ці, що піднеслись, Неначе видива туманні, Шевченко з Щепкіним колись Дивилися в замилуванні (Максим Рильський, III, 1961, 227).
2. Велика схильність, пристрасть до чогось. Я набрав замилування до книжок і почав збирати свою власну бібліотеку (Іван Франко, IV, 1950, 242).