Словник української мови

ЗАМИСЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ЗАМИСЛИТИСЯ, люся, лишся, док. Починати роздумувати, зосереджено думати про кого-, що-небудь, розмірковувати над чимось. Найбільше замислювався і вболівав [Дунай] над долею сина (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 428); За життя татка нікому й не спадало на думку замислюватися про «завтра», бо знали: буде так, як захоче татко (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 512); Замислилась [Софія]: «Який то буде сей вечір?» (Леся Українка, III, 1952, 500);
//  Поринати у роздуми, віддаватися своїм думкам. Марійка впіймала себе на тому, що замислилась і не зробила жодного уроку (Олесь Донченко, V, 1957, 237); Потім сів [Жук] під ясеном, схилився на руку й замислився (Степан Васильченко, I, 1959, 112);  * Образно. Квітчастий луг і дощик золотий. А вдалині, мов акварелі, — Примружились гаї, замислились оселі... (Павло Тичина, I, 1957, 27). Не замислюючись — рішуче, без вагань; не роздумуючи. Саїд Алі Мухтаров не замислюючись ішов у парк на острівок (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 21).