ЗАМЖИ́ЧИТИ, ить, док. Почати мжичити;
// безос.
По обіді настирливий західний вітер таки наманив
темно-сірих хмар; вони вщерть заполонили світ. Як
і вчора, знову тоскно замжичило (Віталій Логвиненко, Літа..,
1960, 26).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 206.