ЗАНЕДБУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАНЕДБАТИ, аю, аєш, док., перех.
1. Переставати дбати, піклуватися
про кого-, що-небудь, послаблювати догляд за кимсь,
чимсь, увагу до когось, чогось; занехаювати, — Ви
дбаєте про мене, а себе занедбуєте (Леся Українка, III, 1952,
696); — Ледащиця, та й годі!.. Дитя своє зовсім
занедбала, — пропадає дитя (Марко Вовчок, I, 1955, 269);
Прилетіла бджілка до Павла. Бджілка, мов сопілка, загула:
— Слухай, мій хазяїне, тобі Наші бджоли кланялись
в журбі. Трудівниць ти зовсім занедбав, Десь на цілі
тижні запропав (Платон Воронько, Коли виростають крила, 1960,
15);
// Нехтувати чимось. Хоч Зоня часто перебувала в
Галі, все ж ані на хвильку не занедбувала своїх домашніх
обов'язків (Степан Ковалів, Світ.., 1960, 65); О! Годен чорної
отрути, Не вартий ні хвилини жить, Хто міг на мить
тебе [Вітчизну] забути І занедбать тебе на мить!
(Максим Рильський, III, 1961, 231);
// Втрачати інтерес до
роботи, навчання і т. ін. Я почав занедбувати науки (Іван Франко, I,
1955, 346); — А Дорошенко... Чого це він своє малярство
так занедбав? (Андрій Головко, II, 1957, 562);
// Виявляти
байдуже ставлення до кого-, чого-небудь, забувати про
когось, щось. — Добре, добре, мамо! Покиньте мене,
занедбайте... Тільки пустіть до нього!.. (Марко Вовчок, I,
1955, 211); [Женя:] Ви занедбали мене в ті хвилі,
коли я найбільше потребувала потіхи й піддержки
(Іван Франко, VIII, 1952, 90); Коли Яськові я зробився
побратим, То друга першого не занедбав, Андрія
(Максим Рильський, Поеми, 1957, 218).
2. Залишаючи без догляду, доводити що-небудь до занепаду. [Жандарм:] Чого ти сам собі шкоди робиш? Роботу покинув, господарство занедбав, коні продав та все тілько з п'яницями водишся та своє добро розкидаєш? (Іван Франко, IX, 1952, 142).