в означеннях
Тлумачення, значення слова «занедбувати»:

ЗАНЕДБУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАНЕДБАТИ, аю, аєш, док., перех.

1. Переставати дбати, піклуватися про кого-, що-небудь, послаблювати догляд за кимсь, чимсь, увагу до когось, чогось; занехаювати, — Ви дбаєте про мене, а себе занедбуєте (Леся Українка, III, 1952, 696); — Ледащиця, та й годі!.. Дитя своє зовсім занедбала, — пропадає дитя (Марко Вовчок, I, 1955, 269); Прилетіла бджілка до Павла. Бджілка, мов сопілка, загула: — Слухай, мій хазяїне, тобі Наші бджоли кланялись в журбі. Трудівниць ти зовсім занедбав, Десь на цілі тижні запропав (Платон Воронько, Коли виростають крила, 1960, 15);
//  Нехтувати чимось. Хоч Зоня часто перебувала в Галі, все ж ані на хвильку не занедбувала своїх домашніх обов'язків (Степан Ковалів, Світ.., 1960, 65); О! Годен чорної отрути, Не вартий ні хвилини жить, Хто міг на мить тебе [Вітчизну] забути І занедбать тебе на мить! (Максим Рильський, III, 1961, 231);
//  Втрачати інтерес до роботи, навчання і т. ін. Я почав занедбувати науки (Іван Франко, I, 1955, 346); — А Дорошенко... Чого це він своє малярство так занедбав? (Андрій Головко, II, 1957, 562);
//  Виявляти байдуже ставлення до кого-, чого-небудь, забувати про когось, щось. — Добре, добре, мамо! Покиньте мене, занедбайте... Тільки пустіть до нього!.. (Марко Вовчок, I, 1955, 211); [Женя:] Ви занедбали мене в ті хвилі, коли я найбільше потребувала потіхи й піддержки (Іван Франко, VIII, 1952, 90); Коли Яськові я зробився побратим, То друга першого не занедбав, Андрія (Максим Рильський, Поеми, 1957, 218).

2. Залишаючи без догляду, доводити що-небудь до занепаду. [Жандарм:] Чого ти сам собі шкоди робиш? Роботу покинув, господарство занедбав, коні продав та все тілько з п'яницями водишся та своє добро розкидаєш? (Іван Франко, IX, 1952, 142).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, . — Стор. 228.

Коментарі (0)