ЗАНЕХАЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗАНЕХАЯТИ, аю, аєш, док., перех.
1. Переставати дбати, піклуватися
про кого-, що-небудь; послаблювати догляд за кимсь,
чимсь, увагу до когось, чогось. — Жалко занехаять
такого. Серйозний хлопець, читає все, думає. Як-небудь
спроможіться ... Нехай вчиться (Архип Тесленко, З книги життя, 1949, 86);
— Деревце, ніби та дитина — кволе й ніжне. Занехаєш —
помре (Михайло Чабанівський, Стоїть явір.., 1959, 106);
// Нехтувати
чимось. Гей, удармо в струни знову, Заспіваймо, А лихе
вороже слово Занехаймо (Максим Рильський, I, 1960, 111);
Звичайно, якщо в кого є талант і він його не занехаює,
в нашій країні той талант швидко помітять і
всіляко підтримають (Іван Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 23);
// Втрачати інтерес до роботи, навчання і т. ін. Земляк
казав, що вчителі багато чекають од мене, і гріх було
б мені занехаяти свою прозу (Степан Васильченко, Незібрані твори, 1941,
190); Завадка серцем відчував, що Бронко не занехаяв
справи (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 154);
// Виявляти
байдуже ставлення до кого-, чого-небудь, забувати про
когось, щось. Мій Ятагане, сон мій, раю, для тебе
тільки серце б'є. Я батька й матір занехаю за слово ласкаве
твоє (Володимир Сосюра, I, 1957, 356).
2. Доводити що-небудь до поганого стану, до занепаду. Померло в його два дорослі сини.. Як вони повмирали, Корній не занехаяв господарства, понаймав наймитів, і хазяйство все кращало (Борис Грінченко, I, 1963, 403); Одімкнула [мати] хату, затопила грубку і давай чепурити все та прибирати. Як тут без неї занехаяли й захарастили житло дочки з батьком! (Василь Кучер, Голод, 1961, 99).