ЗАНІ́КОЛИТИСЯ, иться, док., безос., кому, розм. Стати ніколи. — Я оце насилу до вас зібралась. Так заніколилося, так заніколилося!.. (Панас Мирний, III, 1954, 130); — І до чого ж жінки розледачіли! Зокола хати не примазані, аж соромно!.. Заніколилося людям, чи що? (Микола Рудь, Гомін.., 1959, 48).